Словник Української Мови
1. Розгортати, розплющувати, розкривати щось згорнуте, складене або стисле.
2. Робити прямим, гладким, усувати згини, морщини, складки на чомусь (наприклад, на одязі, папері).
3. Перен. Надавати чомусь свободи, простору для дії, вивільняти від обмежень.
4. Розкривати, розставляти в різні боки (про частини тіла, наприклад, крила, плечі).
5. Заст. Розв’язувати, вирішувати справу, питання; чинити розправу (суд).
1. (розм.) Набути ознак пресу, стати схожим на пресу; набрати ваги, стати товстим.
2. (перен., розм.) Стати повільним, неповоротким, млявим у діях або мисленні.
1. Розгладжувати, робити рівним, гладким те, що було зім’яте, зігнуте або зібране в складки.
2. Розпрямляти, випрямляти щось зігнуте або скручене.
3. Перен. Розв’язувати, приводити до кінця якусь справу, долати труднощі, часто рішучими або жорсткими діями.
4. Розкривати, розгортати щось згорнуте або стисле (наприклад, крила, вітрила).
5. Розміщуватися, влаштовуватися просторіше або зручніше, розташовуватися вільно (про людей, частини тіла).
1. Те саме, що оббризканий — покритий краплями рідини, вологою, що потрапили на поверхню внаслідок бризкання або розпилення.
2. У переносному значенні: легковажно, безглуздо прикрашений, обсипаний чимось (наприклад, словами, орнаментом).
1. Той, хто розправляє щось; інструмент або пристрій для розправляння, випрямляння чогось (наприклад, розправляч для квітів, розправляч для паперу).
2. У техніці — деталь або пристрій, що забезпечує розправлення, розгортання або випрямляння чогось (наприклад, розправляч парашута, розправляч стрічки).
1. Стосований до розправи, призначений для розправи (у значенні: покарання, розправляння).
2. Стосований до розправи, призначений для розправи (у значенні: вирішення справи, судового розгляду).
1. Обвивати, оповивати щось навколо чогось, обмотувати ниткою, мотузкою тощо.
2. Перен. Заплутувати, ускладнювати щось, робити незрозумілим; вводити в оману хитромудрими міркуваннями або діями.
3. Розм. Обманювати, ошукувати когось, вводити в збиток шляхом хитрощів.
Розпрасований (від дієслова “розпрасувати”) — такий, що був підданий прасуванню для усунення зморшок, наданий рівного, гладкого вигляду за допомогою праски або прасувальної машини.
1. Процес надання чому-небудь форми праски, виготовлення у вигляді праски (спеціалізований термін, наприклад, у виробництві).
2. Рідко вживане позначення дії за значенням дієслова «розпрасовувати» — розгладжування, розгортання щось зім’ятого, зігнутого (застаріле або діалектне).