Словник Української Мови
1. Визначити, позначити або окреслити контури (обриси, межі) чогось, встановити границі певної території, зони, об’єкта на карті, плані тощо.
2. У геології, гірничій справі: виявити, прослідкувати та нанести на карту або план просторове розташування, форму та межі покладу корисних копалин, геологічного тіла.
3. Переносно: чітко окреслити, визначити зміст, структуру або межі явища, поняття, проблеми, ідеї.
1. (про файл або дані) Такий, що був підданий процесу рефрагментації — перерозподілу фрагментів інформації на носії зберігання (наприклад, жорсткому диску) з метою їх впорядкування та об’єднання в суцільні послідовності для підвищення швидкості доступу та читання.
2. (у більш загальному значенні) Такий, що був повторно фрагментований, розділений на частини або складений із фрагментів у новому порядку.
1. (у геології, картографії, техніці) Чітко визначитися, набути виразних контурів, меж; стати помітним, окреслитися.
2. (переносно) Набути виразних ознак, сформуватися як певне явище, процес або стан.
1. (у медицині, біології) Такий, що тимчасово не реагує на подразнення або вплив; несприйнятливий, стійкий.
2. (у техніці, металургії) Термостійкий, вогнетривкий; що витримує високі температури без розм’якшення чи руйнування.
1. (у фізіології) Тимчасова знижена збудливість нервової або м’язової тканини, що виникає відразу після попереднього збудження і робить неможливим її повторне стимулювання протягом цього періоду.
2. (у медицині) Стан стійкої нечутливості (резистентності) організму, патологічного процесу або збудника до лікувальних впливів (наприклад, до ліків, променевої терапії).
3. (у техніці, матеріалознавстві) Здатність матеріалу (наприклад, вогнетривкого) чи деталі протистояти високим температурам, тепловому удару, корозії або іншим руйнівним впливам без суттєвої деформації чи пошкодження.
1. Процес визначення, встановлення або відмічання контурів (обрисів, меж) чого-небудь на карті, плані, зображенні тощо.
2. У геології, гірничій справі: виявлення та нанесення на карту або план контурів (форм, меж) геологічних тіл, родовищ корисних копалин, покладів тощо.
Оптичний прилад для вимірювання показника заломлення світла в рідинах, твердих тілах або газоподібних середовищах, що дозволяє визначати їхній склад, концентрацію речовин або ступінь чистоти.
У харчовій промисловості та лабораторній практиці — портативний прилад для швидкого визначення концентрації розчинених речовин (наприклад, цукру, солі, білка) у водних розчинах шляхом вимірювання заломлення світла.
1. (геологія) Визначення та нанесення на карту або план контурів (меж) геологічних тіл, покладів корисних копалин, рудних зон тощо.
2. (геодезія, картографія) Процес виділення, фіксації або відтворення контуру (обрису) об’єкта на місцевості, плані, цифровій моделі.
3. (медицина, рентгенологія) Чітке визначення та позначення меж патологічного вогнища, пухлини, органу тощо на знімку чи томограмі.
1. Який стосується рефрактометрії — методу дослідження речовин, заснованого на вимірюванні показника заломлення світла.
2. Який пов’язаний із рефрактометром — оптичним приладом для вимірювання показника заломлення.
3. Отриманий або виконаний за допомогою рефрактометра.