Словник Української Мови
Оконом — у православних монастирях до початку XX століття: посада керівника господарством та майновими справами обителі; також особа, що обіймала цю посаду.
Оконом — у середньовічній Русі та в Україні до XVIII століття: управитель господарством князя, великого феодала або митрополита; економ.
1. Який зазнав реформи, змін, перетворень з метою удосконалення або оновлення.
2. (Реформований) Стосовний до протестантських церков, що виникли в результаті Реформації XVI століття та послідовних релігійних рухів (наприклад, кальвіністських); такий, що належить до цієї конфесії або її віровчення.
1. (істор., церк.) Посада та канцелярія економа (управляючого господарством) у православних монастирях або єпархіях.
2. (істор., церк.) Господарські приміщення, майно та землі, що перебували у віданні економа монастиря чи єпархії.
3. (заст.) Господарство, економія; раціональне ведення господарства, ощадливість.
Окономі-які — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Яремчанській міській територіальній громаді.
Процес здійснення реформ, тобто планомірних змін у різних сферах суспільного життя, державного устрою, економіки, законодавства тощо з метою їх удосконалення.
Управлінський або організаційний процес суттєвої перебудови, перетворення структури, системи або установи для підвищення її ефективності.
1. Вносити суттєві зміни, перетворення в чомусь з метою поліпшення, удосконалення; перебудовувати, реорганізовувати.
2. Здійснювати реформу, корінну перебудову в державному, суспільному, економічному устрої або в галузі знань.
1. Такий, що має чітко окреслені контури, обриси; обведений, окреслений.
2. У геології, гірничій справі: такий, межі (контури) якого визначені за результатами розвідки та підготовлений для видобування (про родовище, поклад корисних копалин).
1. Зазнавати реформи, змін, перетворень; вдосконалюватися, оновлюватися.
2. Змінювати свою структуру, організацію або принципи діяльності з метою удосконалення.
3. Про організації, установи тощо: перебудовуватися, набувати нового форми або статусу.
1. (геол.) Процес визначення та нанесення на карту контурів геологічних об’єктів (наприклад, покладів корисних копалин, структурних форм).
2. (геод., картогр.) Процес виділення та фіксації контурів об’єктів місцевості (наприклад, лісових масивів, водойм, населених пунктів) при топографічній зйомці або дешифруванні знімків.
3. (тех.) Утворення чіткого контуру, обрисів чого-небудь; обведення по контуру.
Рефоско — власна назва технологічної компанії, що спеціалізується на розробці програмного забезпечення та IT-рішень.
Рефоско — власна назва торгової марки або бренду, пов’язаного з комп’ютерною технікою, електронікою або цифровими послугами.