Древослів

Словник Української Мови

  • рефлективність

    1. Філософський термін, що означає здатність свідомості до самоспостереження, самоаналізу та звернення на саму себе; розмірковування про власні психічні процеси, стани та зміст думок.

    2. У соціології та соціальній теорії — властивість соціальних систем, інститутів або практик, що полягає в їх здатності критично оцінювати, аналізувати та змінювати самі себе на основі отриманих знань про власне функціонування.

    3. У літературознавстві та мистецтві — художня якість твору, що демонструє його звернення до власної природи, засобів вираження, процесу творення або місця в культурі; самосвідомість твору.

  • окостеніння

    1. Біологічний процес утворення кісткової тканини в організмі, заміщення хрящової або сполучної тканини кістковою; оссифікація.

    2. Переносно: втрата гнучкості, рухливості, застигання в розвитку; стан консервативності, нездатності до змін.

  • рефлективно

    1. У спосіб, властивий рефлексії (мисленнєвій діяльності, спрямованій на осмислення власних думок, почуттів, дій); з властивим глибоким самоаналізом, інтроспекцією.

    2. У філософії та психології — на основі рефлексії, шляхом звернення свідомості на саму себе або на власні психічні процеси.

  • окостеніти

    1. Стати кістковим або твердим, як кістка; перетворитися на кістку (про хрящову або сполучну тканину).

    2. Переносно: стати нечутливим, втратити рухливість, застигнути (про частини тіла від холоду, напруги тощо).

    3. Переносно: стати непохитним, незмінним, закостенілим (про погляди, звички, ставлення).

  • рефлективно-філософський

    1. Пов’язаний з філософським осмисленням власного внутрішнього досвіду, самоспостереженням та аналізом власних думок, почуттів і мотивів; властивий філософській рефлексії.

    2. Характерний для творів мистецтва, літератури або наукових праць, у яких глибокий самоаналіз та роздуми про власну сутність поєднуються з філософськими узагальненнями та пошуками загальних істин.

  • окостенітися

    1. Перетворитися на кістку, набути структури кістки (про хрящову або сполучну тканину).

    2. Перен. Стати негнучким, рухливим; застигнути в певному стані, втратити здатність до розвитку або реагування.

    3. Перен. Про людину: стати дуже суворим, неприступним, невблаганним; затвердіти серцем.

  • рефлектометр

    Прилад для вимірювання коефіцієнта відбиття (рефлексії) або для дослідження відбитих сигналів, що використовується в оптиці, радіотехніці, акустиці та для випробувань у кабельних мережах.

    Медичний діагностичний прилад для вивчення рефлексів, зокрема очних, у людини.

  • окостуватий

    Який має ознаки окости, схожий на окость — кісткову пухлину на кінцівках коней та інших тварин.

  • рефлектометричний

    1. Стосунковий до рефлектометрії — методу вимірювання характеристик сигналів за допомогою рефлектометра, зокрема для діагностики ліній зв’язку чи визначення місць пошкоджень.

    2. Побудований на принципі рефлектометрії; призначений для рефлектометричних вимірювань (наприклад, рефлектометричний метод, рефлектометричний прилад).

  • окостяк

    1. Скелет, кістяк тварини або людини; сукупність кісток, що утворюють опорну основу тіла.

    2. (переносно) Основа, каркас, опорна конструкція чого-небудь (наприклад, споруди, літературного твору тощо).

    3. (переносно, розм.) Про дуже худу людину, у якої виступають кістки.