1. Філософський термін, що означає здатність свідомості до самоспостереження, самоаналізу та звернення на саму себе; розмірковування про власні психічні процеси, стани та зміст думок.
2. У соціології та соціальній теорії — властивість соціальних систем, інститутів або практик, що полягає в їх здатності критично оцінювати, аналізувати та змінювати самі себе на основі отриманих знань про власне функціонування.
3. У літературознавстві та мистецтві — художня якість твору, що демонструє його звернення до власної природи, засобів вираження, процесу творення або місця в культурі; самосвідомість твору.