Словник Української Мови
1. Фахівець у галузі рефлексології — науки, що вивчає закономірності рефлекторної діяльності організму, особливо вплив зовнішніх подразників на нервову систему.
2. Практик, який застосовує метод рефлексотерапії — вплив на біологічно активні точки (переважно на стопах і долонях) з метою лікування, діагностики або профілактики захворювань.
1. (спец.) Процес обробки деревини, при якому з колод знімають кору для подальшого використання у деревообробній промисловості.
2. (перен., рідк.) Грубе, преневажливе ставлення або поводження з кимось, аналогічне до технічної операції зі зняття кори; обдирання.
1. Стосунковий до рефлексології — напряму в психології, що вивчає механічні, неусвідомлені реакції організму (рефлекси) як основу всієї психічної діяльності людини.
2. Пов’язаний із рефлексотерапією — методом лікування, заснованим на впливі (наприклад, тиском або голками) на певні активні точки тіла.
1. (спеціально) Надавати чомусь форми кори, покривати шаром, що нагадує кору.
2. (переносно) Робити щось грубим, неотесаним, примітивним; спрощувати до стану первісності.
1. Наукова дисципліна, розділ фізіології, що вивчає закономірності та механізми рефлекторної діяльності нервової системи живого організму.
2. Система альтернативної медицини, що ґрунтується на впливі (масажі, стимуляції) на певні точки стоп, долонь або вух з метою впливу на внутрішні органи та поліпшення загального стану організму.
1. (діал.) Ставати схожим на корову, набувати рис, властивих корові.
2. (перен., розм.) Ставати млявим, неповоротким, апатичним; ледачувати, неробувати.
Прилад для вимірювання часу реакції людини на певні подразники (світлові, звукові, тактильні тощо), що використовується в психофізіологічних дослідженнях.
Медичний або діагностичний пристрій для об’єктивної оцінки рефлекторних реакцій організму, зокрема в неврології.
Електронний прилад у телекомунікаціях для виявлення місць пошкодження (обриву, короткого замикання) в кабелях шляхом вимірювання часу відбиття імпульсу (метод рефлектометрії).
1. Задня або передня частина туші тварини (переважно свині), що містить стегнову або плечову кістку з прилеглим м’ясом; також кулінарний виріб із цієї частини, зазвичай засолений або закопчений.
2. Уживається також для позначення стегна (частини задньої кінцівки) у тварин або людини (розмовне, часто іронічне або грубувате).
1. Стосунковий до рефлексометрії — методу вимірювання часу реакції людини на певні подразники.
2. Пов’язаний із рефлексометром — приладом для вимірювання швидкості реакції.
3. У лінгвістиці (рефлексометричний метод): стосунковий до методу дослідження мовної семантики, що ґрунтується на фіксації швидкості вербальної реакції людини на слово-подразник.
1. Метод дослідження функціонального стану нервової системи, заснований на вимірюванні часу між подразненням рецептора та виникненням відповідної рухової (або секреторної) реакції (рефлексу).
2. Технічний метод визначення місця пошкодження в лініях зв’язку (наприклад, кабелях) шляхом вимірювання часу відбиття (рефлексії) імпульсів від дефектів та аналізу форми відбитих сигналів.