Словник Української Мови
1. (філософія, психологія) Процес самоспостереження, самоаналізу, звернення власної свідомості на себе саму або на власні психічні стани та процеси; рефлексія.
2. (фізіологія, медицина) Опосередкована реакція організму на подразник, що здійснюється центральною нервовою системою; рефлекторна дія.
1. Рити навколо себе окоп для захисту від вогню противника під час бойових дій.
2. Перен. Зайняти оборонну, захисну позицію; ізолюватися, замкнутися в колі своїх інтересів або переконань.
1. (у філософії, психології) Пов’язаний з рефлексією, тобто зі зверненням свідомості на саму себе, самоаналізом, роздумуванням над власними психічними станами та процесами.
2. (у лінгвістиці) Позначає дію, спрямовану на самого суб’єкта, або граматичну форму, що виражає таку дію (наприклад, зворотний займенник “себе” або дієслова з постфіксом “-ся”).
3. (у математиці, логіці) Про відношення: таке, що має місце між будь-яким елементом множини та ним самим (наприклад, відношення рівності).
1. Зменшувальна форма до слова “окоп” — невелике земляне укріплення для стрільби лежачи або з коліна, зазвичай тимчасове або допоміжне.
2. (у переносному значенні) Невелика заглибина, ямка в землі, що нагадує за формою окоп.
3. (у техніці, будівництві) Неглибока траншея або канава для прокладання комунікацій, фундаменту чи інших цілей.
1. Філософська та психологічна категорія, що означає здатність свідомості людини спрямовуватися на саму себе, до самоаналізу та осмислення власних психічних процесів, станів, дій і переживань.
2. У соціології — властивість соціальних систем, груп чи індивідів до самоспостереження, критичного аналізу власних основ, принципів дії та їх наслідків, що призводить до їх корекції.
3. У математиці та логіці — властивість бінарного відношення на множині, коли кожен елемент цієї множини знаходиться у даному відношенні до самого себе (наприклад, відношення “дорівнює” має властивість рефлексивності, оскільки a = a для будь-якого a).
4. У мовознавстві — здатність мови описувати саму себе, тобто використовувати мовні засоби для аналізу та обговорення мови як системи (метамова).
1. (про рослину) Утворити коріння, прийнятися після пересадки; вкорінитися.
2. (переносно) Міцно, надовго оселитися де-небудь, призвичаїтися до нового місця, середовища; набути поширення, утвердитися (про звичаї, явища тощо).
1. (філос., психол.) У спосіб, властивий рефлексії; зі зверненням до власного внутрішнього досвіду, свідомості, з самоаналізом.
2. (лог., мат.) У спосіб, що стосується відношення рефлексивності; так, що об’єкт знаходиться у певному відношенні до самого себе.
1. Стосовний до окоренка (невеликого кореня рослини, зокрема овочевих культур), що використовується для посадки; призначений для посадки окоренків.
2. Отриманий, вирощений з окоренка (на відміну від насіннєвого способу розмноження).
1. Філософський та психологічний термін, що означає форму теоретичної діяльності людини, спрямовану на осмислення власних дій, почуттів, думок, знань та їхніх підстав; самоспостереження, самоаналіз, звернення свідомості на себе саму.
2. У фізиці та техніці — відображення (наприклад, світла, звуку, тепла), повернення хвилі або потоку частинок від поверхні розділу двох середовищ.
3. У медицині та фізіології — реакція організму на подразнення рецепторів, що здійснюється через нервову систему; безпосередньо — рефлекс.
Який має ознаки окоренку — невеликого, але міцного та приземкуватого дерева або людини.