Значення
-
Задня або передня частина туші тварини (переважно свині), що містить стегнову або плечову кістку з прилеглим м’ясом; також кулінарний виріб із цієї частини, зазвичай засолений або закопчений.
-
Уживається також для позначення стегна (частини задньої кінцівки) у тварин або людини (розмовне, часто іронічне або грубувате).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. окорок, р. окорока, д. окорокові, з. окорок, о. окороком, м. окорокові, к. окороку
Походження слова (Етимологія)
Слово «окорок» походить від праслов’янського *okorkъ, яке пов’язане з *korkъ «нога». До цього ж кореня належать болгарське «крак» (нога), сербохорватське «крак» (нога), «корак» (крок), «корачити» (крокувати), словенське «krák» (стегно) та «korák» (крок). Спорідненими є литовське «kárka» (частина ноги, гомілка, окіст) і, можливо, албанське «krahë» (плече).