опорний
[opornɪj] Прикметник
Буква:О
Значення
-
Який служить опорою, підтримкою для чогось; основний, головний у чомусь.
-
Який є базою, основою для подальших дій, розвитку або вивчення чогось; вихідний, ключовий.
-
У географії, геодезії: призначений для орієнтування на місцевості, що є точкою відліку (наприклад, про опорні пункти, опорну точку).
-
У техніці, будівництві: який сприймає основне навантаження, є несучою конструкцією (наприклад, про опорну колону, опорну стіну).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. опорний, р. опорного, д. опорному, з. опорного, о. опорним, м. опорнім