1. Який служить опорою, підтримкою для чогось; основний, головний у чомусь.
2. Який є базою, основою для подальших дій, розвитку або вивчення чогось; вихідний, ключовий.
3. У географії, геодезії: призначений для орієнтування на місцевості, що є точкою відліку (наприклад, про опорні пункти, опорну точку).
4. У техніці, будівництві: який сприймає основне навантаження, є несучою конструкцією (наприклад, про опорну колону, опорну стіну).