орієнтування

1. Дія за значенням дієслова “орієнтувати”; визначення свого місцезнаходження або напрямку руху відносно сторін світу, навколишніх предметів, місцевості.

2. Спеціальний вид спорту, що полягає у швидкому проходженні певної дистанції незнайомою місцевістю за допомогою мапи та компаса з метою знаходження контрольних пунктів.

3. Перенесення на місцевість (за допомогою креслень, інструментів) проектних даних для будівництва споруд, прокладання доріг тощо.

4. Пристосування, приведення чого-небудь у відповідність до певних вимог, умов, обставин.

Приклади вживання

Приклад 1:
Робота головного мозку тісно пов’язана зі всім організмом людини, забезпе- чуючи його зв’язок із зовнішнім світом і орієнтування в ньому. Перший блок безпосередньо отримує імпульси від внутрішніх органів, що утво- рює основу біологічних потреб (голод, температурний баланс, спрага), які потім обдумуються і задовольняються за допомогою другого і тре- тього блоків.
— Невідомий автор, “028 Dutkevich Tv Zagalna Psikhologiia Teoretichnii Kurs Tech”

Приклад 2:
Додатки Додаток 1 Навігаційні зорі Здавна й дотепер для навігації ( орієнтування на місцевості ) використовують яскраві зорі , які називають навігаційними. До них належать: Полярна ( a Малої Ведмедиці ) — зоря другої видимої зоряної величини .
— Невідомий автор, “033 Golovko Mv Kriachko Ip Astronomiia Tech”

Приклад 3:
Цьому сприяли практичні потреби орієнтування з допомогою небесних світил під час сухопутних і морських походів. На жаль свідчень про астрономічні знання та їх практичне застосування під час п л а в а н ь н а ш и х п р е д к і в у X — X I с т. Ч о р н и м м о р е м д о, н а п р и к л а д, Ц а р г о р о д а ( н и н і ш н і й Стамбул), не збереглося.
— Невідомий автор, “033 Golovko Mv Kriachko Ip Astronomiia Tech”

Частина мови: іменник (однина) |