обрис

1. Контур, лінія, що окреслює зовнішні межі предмета, фігури, об’єкта.

2. Загальне, схематичне зображення або опис чого-небудь, що передає лише основні риси, без деталей.

3. У техніці та кресленні: зображення предмета на площині, одержане проектуванням його контурів перпендикулярно до цієї площини; вид спереду, збоку або зверху.

Приклади вживання

Приклад 1:
Сам конверт усередині в синіх хвилястих смужках і на них кількома лініями пером — обрис дівчинки з кучерями. Підпис: разрушений Міхайло.. Юнак кидається до вікна.. Пробує опустити шибку.
— Зеров Микола, “Камена”

Частина мови: іменник (однина) |