Словник Української Мови
1. (у геології, геофізиці) Такий, що стосується визначення контурів (розмірів, меж) геологічних тіл, покладів корисних копалин, аномальних зон тощо на основі даних спостережень або вимірювань.
2. (у картографії, геодезії) Такий, що підлягає оконтуровуванню; той, межі або обриси якого визначаються та наносяться на план або карту.
1. Фізичний метод дослідження речовин, заснований на вимірюванні показника заломлення світла (рефракції) для визначення їх складу, концентрації, чистоти або інших властивостей.
2. Розділ оптики, що вивчає закони заломлення світла та методи рефрактометричних вимірювань.
3. У медицині — дослідження заломлювальної сили ока та його окремих середовищ (рогівки, кришталика) за допомогою спеціальних приладів (рефрактометрів).
Процес визначення, встановлення або нанесення контурів (обрисів, меж) чого-небудь на карті, плані, зображенні тощо.
У геології, гідрології та суміжних науках — виділення на карті або схемі контурів (меж) певних об’єктів, явищ або зон (наприклад, оконтуровування родовища корисних копалин, водоносного горизонту, зони забруднення).
1. Телескоп, в якому для отримання зображення використовується лінза або система лінз (об’єктив), що заломлює (рефрактує) світло.
2. Застаріла назва діоптрії — одиниці вимірювання оптичної сили лінзи.
1. (в астрономії) Пов’язаний з рефрактором, що стосується рефрактора — телескопа, в якому для збору світла використовується система лінз.
2. (в оптиці) Пов’язаний з заломленням (рефракцією) світла; заломлювальний.
1. Процес визначення або відмічання контурів чого-небудь, встановлення меж, обрисів.
2. У геології, гірничій справі: виявлення та позначення на карті або в натурі меж (контурів) поширення корисних копалин, геологічних тіл тощо.
3. У техніці, проектуванні: створення контурного креслення, обрисовування форми деталі, об’єкта.
1. У медицині — повторний перелом кістки в тому самому місці, що відбувається після неповного зрощення попереднього перелому або внаслідок нової травми до повного відновлення міцності кісткової тканини.
2. У техніці та матеріалознавстві — повторне руйнування (злам, тріщина) матеріалу або деталі в зоні попереднього пошкодження під час експлуатації.
1. Стосунний до рефракції; властивий їй.
2. Призначений для вимірювання рефракції (переважно ока).
1. Набути чітких контурів, окреслитися, визначитися у своїх межах або характеристиках.
2. У геології, геофізиці та інших науках про Землю: бути виявленим, виокремленим унаслідок проведення комплексу досліджень або вимірювань (про родовище корисних копалин, геологічну структуру тощо).