1. Музичний інструмент, який створює або посилює звук за рахунок вібрації повітря в порожнистому корпусі (резонаторі), наприклад, гітара, скрипка або балалайка.

2. Елемент або деталь акустичної системи, призначена для резонування, тобто посилення звукових коливань певної частоти (наприклад, дерев’яний корпус рояля, дека струнного інструмента).

3. У техніці — пристрій або система, здатна до резонансу, тобто до різкого зростання амплітуди коливань під впливом зовнішньої сили з певною частотою (електричний, акустичний, оптичний резонатор).

1. Людина, яка схильна до резонування, надмірно мудрує, надає перевагу розумовим міркуванням перед практичними діями або емоціями.

2. У драматургії та літературознавстві — тип персонажа, який виступає в творі як висловлювач ідей автора, моралізатор, що коментує події та вчинки інших героїв.

1. Рідкісне, застаріле позначення жіночої особи, яка схильна до резонерства, тобто до довгих, відірваних від практики міркувань або повчань.

2. У театрі та літературі — амплуа або тип жіночого персонажа, який виступає в п’єсі чи творі як носій моралізаторських ідей, висловлює авторську думку, часто в нав’язливій або менторській формі.

1. Схильність до резонування, до пустого мудрування, до довгих і безплідних міркувань на абстрактні теми.

2. У драматургії та літературознавстві: прийом, коли автор вкладає в уста персонажа прямі висловлювання з моральних, філософських чи суспільних питань, часто в нав’язливій та менторській формі, що робить його схожим на рупор ідей автора.