1. (рідко) Намагатися виправдати, пояснити свої вчинки або думки за допомогою надмірних, часто несуттєвих міркувань; вдаватися до резонування щодо самого себе.
2. (застаріле) Вступати у суперечку, у полеміку; перечити, сперечатися з кимось.
-
резонерствуючий
1. (дієприкметник) Такий, що схильний до резонерства; який вдається до довгих, але малосуттєвих міркувань, намагаючись здаватися глибокомислячим, але часто лише ускладнюючи просту думку.
2. (дієприкметник) Який поводиться як резонер; що висловлює банальні судження з менторським, повчальним тоном, надаючи перевагу формі вислову над змістом.
-
резонерський
1. Властивий резонерству або резонеру; такий, що схильний до резонерства (пустого мудрування, зайвих розумінь).
2. Побудований на резонерстві, що містить у собі резонерство.
-
резонний
1. Такий, що має вагомі підстави, логічний, обґрунтований; доцільний.
2. Справедливий, правильний.
-
резонність
Властивість або якість того, що є резонним; логічність, обґрунтованість, доцільність.