Значення
-
Схильність до резонування, до пустого мудрування, до довгих і безплідних міркувань на абстрактні теми.
-
У драматургії та літературознавстві: прийом, коли автор вкладає в уста персонажа прямі висловлювання з моральних, філософських чи суспільних питань, часто в нав’язливій та менторській формі, що робить його схожим на рупор ідей автора.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. резонерство, р. резонерства, д. резонерству, з. резонерство, о. резонерством, м. резонерстві, к. резонерство