1. Логічна підстава, обґрунтування для чогось; причина, що пояснює або виправдовує вчинок, думку, явище.
2. Розумна, логічна думка; судження, що має вагомі підстави.
3. (У філософії, застаріле) Розум як здатність мислити та пізнавати; інтелект.
-
резонанс
1. Фізичне явище різкого зростання амплітуди коливань системи при збігу частоти зовнішнього впливу з власною частотою коливань системи.
2. У переносному значенні — широкий громадський відгук, живі обговорення, які викликає якась подія, вчинок, твір мистецтва тощо.
3. У музиці та акустиці — посилення звуку внаслідок коливань інших тіл, що збігаються за частотою з коливаннями джерела звуку; властивість приміщення чи іншого середовища посилювати звук певних частот.
4. У техніці — режим роботи коливальної системи, що характеризується резонансною частотою.
-
резонансний
1. (фіз.) Пов’язаний з резонансом, що виникає внаслідок резонансу; властивий резонансу.
2. (перен.) Такий, що викликає широкий суспільний відгук, обговорення; гучний, скандальний.
-
резонансність
1. Фізична властивість системи (механічної, електричної, акустичної тощо) інтенсивно збільшувати амплітуду своїх коливань при збігу частоти зовнішнього впливу з власною частотою системи; здатність до резонансу.
2. Переносно: здатність ідей, подій, творів мистецтва, висловлювань тощо викликати широкий суспільний відгук, обговорення або емоційну реакцію.