1. Логічна підстава, обґрунтування для чогось; причина, що пояснює або виправдовує вчинок, думку, явище.
2. Розумна, логічна думка; судження, що має вагомі підстави.
3. (У філософії, застаріле) Розум як здатність мислити та пізнавати; інтелект.
резон
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Дарма ставив він собі резон, що вся ця пригода повинна вийти на добро Гнатові, з якого інакше міг би зробитися бозна-який злочинець, дарма! Він усе-таки почував, що вчинив мерзенно й гидко.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: іменник (однина) |