Словник Української Мови
1. Призначений для розвальцювання — технологічної операції обробки металу або інших матеріалів шляхом розширення, розгортання або формування отворів за допомогою спеціального інструменту (розвальцювача).
2. Такий, що здійснює розвальцювання або безпосередньо пов’язаний з цим процесом.
Розвальцювальник — спеціалізований робітник, який займається розвальцюванням (розширенням, розгортанням) кінців металевих труб або інших деталей за допомогою спеціального інструменту (розвальцювальника) для створення герметичного з’єднання, наприклад, при монтажі трубопроводів, радіаторів тощо.
Розвальцювальник — ручний або механізований інструмент (верстат, пристрій), призначений для розвальцювання (деформування та розширення) країв труб, отворів у листовому металі або інших заготовках з метою формування фланця або з’єднання.
Розвальцювальниця — жіночий відповідник до слова “розвальцювальник”: жінка, яка професійно займається розвальцюванням (розкочуванням, розширенням) металевих труб або заготовок за допомогою спеціального верстата (розвальцювального) або інструменту.
Розвальцювальниця — жінка, яка працює на посаді розвальцювальника у виробництві, наприклад, у трубопрокатному, котлобудувальному або іншому механічному цеху.
1. Технологічна операція обробки металу, при якій за допомогою спеціального інструмента (розвальцювача) деформують край отвору в трубній дошці або трубці для створення герметичного з’єднання з іншою деталлю.
2. Процес розширення (розгортання) кінцевої частини трубки або отвору шляхом її пластичної деформації для забезпечення міцного кріплення або герметизації.
1. Технологічна операція обробки металу, при якій за допомогою спеціального інструменту (вальця) деформують або зміцнюють край отвору, з’єднують деталі або формують різьблення шляхом осьового тиску та пластичного витискування матеріалу.
2. Розширювати, розгортати або формувати край металевої труби, гильзи або отвору, зазвичай для створення герметичного з’єднання або кріплення іншої деталі шляхом вальцювання.
Розвальцюватися — дієслово, технічний термін, що означає процес деформації (розширення) кінця трубки, порожнистого циліндра або отвору шляхом розтискування (вальцювання) спеціальним інструментом (розвальцювачем) для створення надійного з’єднання, зміцнення краю або утворення фланця.
1. Процес дії за значенням дієслів “розвалювати” та “розвалюватися”; руйнування, знесення будівель, споруд або інших об’єктів до стану руїн.
2. Переносно: системне підривання, знищення або доведення до стану розпаду якоїсь організації, інституції, структури чи процесу (наприклад, економіки, системи освіти).
3. У розмовній мові — стан крайньої втоми, неможливості функціонувати через перевтому (про людину).
1. Розбирати, руйнувати будь-яку споруду, конструкцію або предмет на частини, знищувати їх цілісність.
2. Переносно: призводити до занепаду, повного розладу, руйнувати організаційну чи функціональну цілісність чогось (наприклад, системи, господарства, плану).
3. Розкривати, розстібати, розпускати щось туго зав’язане, закріплене або зібране (наприклад, вузол, косу).
4. Розчіплювати, роз’єднувати щось зчеплене, скріплене між собою.
1. Розпадатися на частини, руйнуватися через старість, поганий стан або зовнішній вплив (про будівлі, споруди, предмети).
2. Перен. Втрачати організаційну цілісність, дисципліну, розпадатися (про колектив, організацію, систему).
3. Розслаблятися, втрачати форму, стомлюватися (про людину).
4. Розкриватися, розстібатися, розпадатися (про одяг, взуття тощо).
1. Розбирати, руйнувати щось зібране, складене або споруджене, розвалювати.
2. Розхитувати, розколихувати щось міцне, стійке, призводячи до руйнування або падіння.
3. Перен. Підривати, ослаблювати, руйнувати (організацію, систему, здоров’я тощо).