Словник Української Мови
1. Дія за значенням дієслова “розвантажувати”; зменшення навантаження, ваги, кількості чогось, що було завантажене.
2. Процес звільнення транспортного засобу, приміщення, складу тощо від вантажу.
3. Перен. Зняття психічного напруження, стресу, відпочинок від інтенсивної роботи або обов’язків.
4. У техніці та інформатиці — перерозподіл навантаження між пристроями або процесами для підвищення ефективності системи.
1. Звільняти від вантажу, виймати вантаж із чогось (транспортного засобу, приміщення тощо).
2. Перен. Зменшувати навантаження, напруженість, інтенсивність чогось, полегшувати роботу, функції тощо.
3. Техн. Знімати механічне навантаження з деталі, вузла або конструкції.
4. Комп’ютер. Переміщати дані, програми з оперативної пам’яті на зовнішній носій або передавати обчислювальні завдання іншому пристрою для зменшення навантаження.
1. Звільнятися від вантажу, позбуватися зайвого тягаря; ставати менш навантаженим.
2. Перен. Звільнятися від надмірної кількості справ, обов’язків, інформації; відпочивати, знімати психологічне напруження.
3. Про транспортний засіб, пристрій або систему: ставати менш завантаженим, поступово припиняти роботу після пікового навантаження.
1. (про отвір, порожнину) такий, що широко відкритий, роззявлений; зі щілиною, прірвою.
2. (переносно, про рот, вуста) широко відкритий (зазвичай від сильного почуття чи здивування).
1. Розкрити, розчинити, відкрити настільки широко, що утворюється великий отвір або прірва (переважно про землю, пекло, безодню, небо тощо).
2. Перен. Розкрити дуже широко, роззявити (про рот, пащу).
Розверзнутий (прикметник) — такий, що має широко розкритий, зігнутий або розкритий отвір; роззявлений, розкритий настільки, що нагадує пащу.
Розверзнутий (прикметник, заст., поетич.) — глибоко розколинатий, розщеплений, розтріснутий (наприклад, про землю, скелю).
1. Розкритися, розчинитися дуже широко, стати зіяючим (переважно про щось глибоке, схоже на пащу, прірву).
2. Перен. Раптово з’явитися, відкритися (про велику порожнечу, безодню, прірву).
3. Заст. Розірватися, розколотися, утворивши щілину (переважно про землю, небо).
1. Розкрити, розтулити, широко відкрити (переважно про щось велике, глибоке або похмуре).
2. У переносному значенні: відкрити, виявити щось у повному обсязі, зробити доступним для огляду чи сприйняття.
3. Застаріле та поетичне: розколоти, утворити прірву, глибоку щілину.
1. Про отвір, щілину, прірву тощо: раптово широко відкритися, утворитися; розкритися настільки, що стає видно глибину або внутрішній простір.
2. Переносно: про щось велике, темне або загрозливе (наприклад, безодня, пекло, прірва) — ніби раптово відкритися, стати реальною загрозою або можливістю.
3. Застаріле та книжне: про небо, хмари — розкритися, розступитися, часто з появою чогось зверху (наприклад, дощу, світла).
1. Такий, що розгорнутий, розкритий, розпростертий на всю ширину або довжину.
2. У математиці, геометрії: такий, що повністю розкритий, утворює розгорнутий кут (рівний 180°).
3. У літературознавстві та мистецтві: такий, що детально, повно і послідовно викладений, описаний або зображений.