Категорія: Р

1. Фізичне явище різкого зростання амплітуди коливань системи при збігу частоти зовнішнього впливу з власною частотою коливань системи.

2. У переносному значенні — широкий громадський відгук, живі обговорення, які викликає якась подія, вчинок, твір мистецтва тощо.

3. У музиці та акустиці — посилення звуку внаслідок коливань інших тіл, що збігаються за частотою з коливаннями джерела звуку; властивість приміщення чи іншого середовища посилювати звук певних частот.

4. У техніці — режим роботи коливальної системи, що характеризується резонансною частотою.

1. Фізична властивість системи (механічної, електричної, акустичної тощо) інтенсивно збільшувати амплітуду своїх коливань при збігу частоти зовнішнього впливу з власною частотою системи; здатність до резонансу.

2. Переносно: здатність ідей, подій, творів мистецтва, висловлювань тощо викликати широкий суспільний відгук, обговорення або емоційну реакцію.

1. Фізична властивість системи (наприклад, коливальної), яка полягає в здатності до різкого посилення амплітуди власних коливань при дії зовнішньої сили з частотою, що збігається з власною частотою системи (резонансом).

2. У переносному значенні — властивість чого-небудь викликати широкий суспільний відгук, знаходити особливий відповідник у свідомості або почуттях людей.

1. Електричний трансформатор, конструкція та параметри якого розраховані на роботу в режимі резонансу напруг або струмів, що дозволяє підвищити ефективність передачі енергії на певній частоті.

2. (іст.) Високочастотний трансформатор, розроблений Ніколою Теслою та використовуваний в його експериментах з бездротовою передачею енергії, що працював у резонансному режимі для створення високої напруги.

1. Фізичне тіло або пристрій, здатний до коливань з певною власною частотою, що використовується для посилення або виділення коливань певної частоти з їх спектру.

2. Порожнина або система, у якій можуть виникати або посилюватися звукові коливання певної частоти (наприклад, у музичних інструментах, голосовому апараті людини).

3. У радіотехніці — коливний контур або інша система, призначена для виділення коливань певної частоти.

4. У фізіології — порожнини тіла (ротова, носова, глоткова), що виконують роль вторинного джерела звуку, формуючи тембр голосу.

1. Музичний інструмент, який створює або посилює звук за рахунок вібрації повітря в порожнистому корпусі (резонаторі), наприклад, гітара, скрипка або балалайка.

2. Елемент або деталь акустичної системи, призначена для резонування, тобто посилення звукових коливань певної частоти (наприклад, дерев’яний корпус рояля, дека струнного інструмента).

3. У техніці — пристрій або система, здатна до резонансу, тобто до різкого зростання амплітуди коливань під впливом зовнішньої сили з певною частотою (електричний, акустичний, оптичний резонатор).

1. Людина, яка схильна до резонування, надмірно мудрує, надає перевагу розумовим міркуванням перед практичними діями або емоціями.

2. У драматургії та літературознавстві — тип персонажа, який виступає в творі як висловлювач ідей автора, моралізатор, що коментує події та вчинки інших героїв.