Категорія: Р

  • резонерка

    1. Рідкісне, застаріле позначення жіночої особи, яка схильна до резонерства, тобто до довгих, відірваних від практики міркувань або повчань.

    2. У театрі та літературі — амплуа або тип жіночого персонажа, який виступає в п’єсі чи творі як носій моралізаторських ідей, висловлює авторську думку, часто в нав’язливій або менторській формі.

  • резонерство

    1. Схильність до резонування, до пустого мудрування, до довгих і безплідних міркувань на абстрактні теми.

    2. У драматургії та літературознавстві: прийом, коли автор вкладає в уста персонажа прямі висловлювання з моральних, філософських чи суспільних питань, часто в нав’язливій та менторській формі, що робить його схожим на рупор ідей автора.

  • резонерствувати

    1. Розмірковувати, міркувати, особливо довго та абстрактно, часто з надмірним акцентуванням на формальній логіці та принципах, а не на практичній суті справи.

    2. Поводитися як резонер; схилятися до пустого, відірваного від життя мудрування, повчати інших з позицій умоглядних істин.

  • резонерствуватися

    1. (рідко) Намагатися виправдати, пояснити свої вчинки або думки за допомогою надмірних, часто несуттєвих міркувань; вдаватися до резонування щодо самого себе.

    2. (застаріле) Вступати у суперечку, у полеміку; перечити, сперечатися з кимось.

  • резонерствуючий

    1. (дієприкметник) Такий, що схильний до резонерства; який вдається до довгих, але малосуттєвих міркувань, намагаючись здаватися глибокомислячим, але часто лише ускладнюючи просту думку.

    2. (дієприкметник) Який поводиться як резонер; що висловлює банальні судження з менторським, повчальним тоном, надаючи перевагу формі вислову над змістом.

  • резонерський

    1. Властивий резонерству або резонеру; такий, що схильний до резонерства (пустого мудрування, зайвих розумінь).

    2. Побудований на резонерстві, що містить у собі резонерство.

  • резонний

    1. Такий, що має вагомі підстави, логічний, обґрунтований; доцільний.

    2. Справедливий, правильний.

  • резонність

    Властивість або якість того, що є резонним; логічність, обґрунтованість, доцільність.

  • резонно

    1. Так, що має резон; логічно, обґрунтовано, доречно.

    2. Так, що відповідає здоровому глузду або практичній доцільності; розумно.

  • резонований

    1. (про музичний твір) Такий, що має розмірений, логічний розвиток теми, чітку структуру; аргументований, обґрунтований.

    2. (застаріле) Такий, що має вагомі підстави, розумно обґрунтований; мотивований.