Словник Української Мови
Редикул — власна назва персонажа з циклу оповідань та повістей українського письменника Олександра Ільченка “Козацькому роду нема переводу”, втілення хитрого, кмітливого та дотепного козака-лицаря (Редеди, Редедя).
Редикул — уживана в літературі та фольклорі форма народної вимови історичного прізвиська/імені хозарського князя Редеді, згаданого в “Повісті временних літ”.
1. У давньоримській міфології — ім’я бога-покровителя пастухів, охоронця худоби та вівчарства, якого шанували в сільській місцевості; також відомий як бог, що відганяє вовків від отари.
2. У сучасному вжитку (переважно в художній літературі або фентезі) — власна назва, що може використовуватися для персонажів, істот або міфічних об’єктів, часто з відтінком архаїки або гумору.
1. Власна назва географічного об’єкта (річки, села тощо), що походить від загального терміна “редина” у значенні рідколісся або галявини.
2. (діал., заст.) Місцевість, де дерева ростуть рідко; рідколісся, галявина в лісі.
3. (діал., заст.) Нещільна, рідка тканина або інший матеріал з негустим переплетінням ниток.
1. Чоловічий верхній одяг для верхової їзди, що має довгі пола та два чи чотири розрізи ззаду, пошитий з щільного сукна та зазвичай темних кольорів.
2. Жіноча верхня утеплена сукня для прогулянок або подорожей, популярна в західноєвропейській моді XVIII–XIX століть.
1. (у веброзробці та комп’ютерних мережах) автоматичне перенаправлення користувача або запиту з однієї вебсторінки, URL-адреси або мережевого ресурсу на іншу.
2. (у маркетингу та управлінні трафіком) технологія або інструмент, що забезпечує переспрямування потоку інтернет-користувачів з однієї цільової сторінки на іншу, часто для цілей оптимізації, тестування або трекінгу.
3. (у програмуванні) команда або функція, що змінює стандартний потік вводу/виводу даних у операційній системі або скрипті.
Перерозподіл ресурсів, доходів або багатства, що здійснюється державними органами через бюджетну, податкову та соціальну політику з метою зменшення соціально-економічної нерівності.
1. У поезії: повторення одного й того самого слова або словосполучення в кінці кожного рядка строфи або строф, що слугує для наголошування, посилення виразу та створення ритмічного ефекту.
2. У турецькій та деяких інших східних поетичних традиціях: останній рядок строфи (часто повторюваний), що завершує кожну строфу газелі та інших форм, виконуючи функцію рефрену.
1. Музичний термін, що позначає підвищення основного звуку “ре” на півтону; позначення цього звуку у нотному записі.
2. Клавіша або клапан на музичному інструменті (наприклад, фортепіано, духовий), призначений для отримання звуку “ре-дієз”.