Словник Української Мови
1. У мовознавстві: повторення цілого слова або його частини для вираження граматичних категорій (наприклад, множини, інтенсивності ознаки, тривалості дії) або створення нових слів, наприклад: «ледь-ледь», «ледве-ледве», «мало-мало», «хоч-хоч».
2. У біології: подвоєння, утворення копії ділянки хромосоми або молекули ДНК.
1. (У мовознавстві) Утворений за допомогою редуплікації, тобто часткового або повного повторення кореня, основи чи цілого слова.
2. (У біології) Про структуру ДНК: що містить додаткові копії певної ділянки генетичного матеріалу внаслідок процесу редуплікації.
1. Закріплена земляна споруда у формі квадрата, прямокутника або багатокутника, призначена для кругової оборони, що використовувалася в фортифікації XVI–XIX століть.
2. У переносному значенні — надійно укріплений пункт, оплот, центр опору (наприклад, ідейний редут).
1. У біології: орган, тканина або клітина, що в процесі еволюції втратила свою первісну функцію та значно зменшилася в розмірах, залишившись у організмі як залишкова структура (наприклад, апендикс у людини, рудиментарні кістки у китів).
2. У лінгвістиці: звук або склад, що випадає (редукується) у слові внаслідок мовних процесів, часто в не наголошених позиціях.
3. У хімії та техніці: речовина, що бере участь у реакції відновлення, віддаючи електрони або з’єднуючись з киснем; відновник.
1. Який стосується редьки, властивий їй; виготовлений з редьки або з її участю.
2. Який має колір, схожий на колір редьки (зазвичай про відтінки білого, сірого або чорного кольору).
1. (від фр. réduit — «укріплене місце») Військовий термін: окремо розташована, невелика за розміром фортифікаційна споруда (наприклад, бастіон, башта або окремий вал) у складі оборонної лінії або всередині великої фортеці, призначена для самостійного та тривалого опору після падіння основних укріплень.
2. (переносне значення) Узагальнено — останній, найзахищеніший пункт оборони, укриття; те, що є останнім притулком або опорою в скрутній ситуації.
1. Який стосується реевакуації, тобто повторного вивезення людей, установ, майна з небезпечної зони до безпечного місця або зворотного повернення після попередньої евакуації.
2. Який призначений для здійснення реевакуації або пов’язаний з її організацією.
Повторне евакуйовання (переселення, вивезення) людей, установ, майна з місця попередньої евакуації назад до вихідного пункту або до нового безпечного місця.
У військовій справі — повторне виведення військ, техніки або вивезення майна з району, куди вони були раніше евакуйовані.