drevosliv.com

Словник Української

Категорія: Р

  • розщеплення

    1. Дія за значенням дієслова “розщеплювати(ся)” — поділ чогось цілого на частини вздовж або на окремі складові елементи.

    2. (фіз., хім.) Процес поділу атомних ядер, кристалів, молекул тощо на частини; фізичний або хімічний процес, в результаті якого складна структура розпадається на простіші складові.

    3. (біол.) Спадкова зміна, при якій у нащадків виявляються ознаки, властиві різним формам батьківських організмів, що схрещуються.

    4. (психол.) Механізм психологічного захисту, що полягає у несвідомому поділі об’єкта (наприклад, образу іншої людини або самого себе) на “добрі” та “погані” частини для полегшення внутрішнього конфлікту.

  • розщеплювальний

    1. Який призначений для розщеплення або здатен розщеплювати щось на частини, складові елементи.

    2. У фізиці: що стосується поділу атомних ядер або елементарних частинок, пов’язаний з цим процесом (наприклад, розщеплювальні матеріали).

  • розщеплюваний

    1. Який може бути розщеплений, поділений на частини або складові елементи; такий, що піддається розщепленню.

    2. У фізиці та хімії — такий, який може зазнавати процесу поділу атомного ядра або молекули на менші частини.

  • розщеплюваність

    1. Властивість або здатність фізичних, хімічних або біологічних об’єктів до поділу, розділення на складові частини; роздільність.

    2. У фізиці елементарних частинок — властивість частинок певного типу (наприклад, нейтрино) змінюватися, перетворюючись на інші типи під час руху у просторі.

    3. У хімії — здатність молекул, іонів або кристалічних структур піддаватися розщепленню (наприклад, розщеплюваність хімічних зв’язків).

  • розщеплювання

    1. Процес поділу, розділення чогось цілого на окремі частини, часто з утворенням щілин, тріщин або розколів.

    2. У фізиці та хімії — процес поділу атомних ядер (ядерна реакція) або молекул на більш легкі частинки під дією зовнішніх факторів.

    3. У біології — один із способів безстатевого розмноження, при якому організм розділяється на дві або більше частин, що згодом дорослішають до повноцінних особин.

    4. У психології — захисний механізм психіки, що полягає в несвідомому розділенні позитивних і негативних образів себе, інших людей або явищ на чітко розмежовані «добрі» та «погані» частини.

  • розщеплювати

    1. Розділяти щось ціле на частини вздовж, зазвичай по природній лінії поділу або по шву, часто з прикладанням зусиль.

    2. У фізиці, хімії, біології — викликати або здійснювати процес поділу ядра атома, молекули чи клітини на менші складові частини.

    3. Перен. Послаблювати, руйнувати внутрішню єдність чогось (наприклад, колективу, суспільства, ідеї), вносити розбрат.

  • розщеплюватися

    1. Розділятися, розколюватися на частини вздовж або на окремі складові елементи.

    2. (у фізиці, хімії) Зазнавати процесу розщеплення ядра або молекули; ділитися на більш прості частинки або компоненти.

    3. (переносно) Втрачати внутрішню єдність, поділятися на групи, течії з різними поглядами або інтересами.

  • розщеплювач

    1. Пристрій або механізм, призначений для розщеплення, поділу чогось на частини (наприклад, колод на плахи, каменю на брили).

    2. У фізиці, зокрема ядерній: установка або пристрій, в якому відбувається процес поділу ядер важких елементів (наприклад, урану, плутонію) на більш легкі ядра, що супроводжується виділенням великої кількості енергії (ядерний реактор).

    3. У хімії: речовина або фактор, що викликає розщеплення складних молекул на простіші (наприклад, фермент).

  • розщепний

    1. (про хімічні сполуки) Такий, що може розщеплюватися, розпадатися на простіші складові частини під дією певних факторів (води, ферментів тощо).

    2. (про атомне ядро) Такий, що здатний до поділу, розпаду на менші ядра з виділенням великої кількості енергії.

    3. (перен., рідко) Такий, що може бути поділеним, розчленованим на складові частини або різні аспекти.

  • розщепнути

    1. Розділити на частини ударом, розколоти, розбити (переважно щось тверде).

    2. Розділити, роз’єднати щось цілісне на складові частини або протилежні сторони.

    3. У фізиці, хімії, біології: піддати процесу розщеплення, поділу ядра, молекули, клітини тощо.