Древослів

Словник Української Мови

Категорія: Р

  • розшуковий

    1. Призначений для розшуку, пошуку кого-небудь або чого-небудь, пов’язаний з ним.

    2. Який перебуває в розшуку, оголошений у розшук (про людину).

  • розшуковик

    1. Спеціалізований програмний засіб (програма, вебсайт, додаток), призначений для пошуку інформації в базах даних, комп’ютерних мережах або в інтернеті; пошукова система.

    2. Особа, яка професійно займається розшуком кого- або чого-небудь (наприклад, зниклих людей, історичних артефактів, бібліографічних даних).

  • розшукуваний

    1. Такий, що перебуває в розшуку, якого розшукують правоохоронні органи (про особу).

    2. Такий, який активно шукають, намагаються знайти (про предмет, інформацію тощо).

  • розшукування

    1. Дія за значенням дієслова “розшукувати” — пошук, спрямований на знаходження когось або чогось, що перебуває у невідомому місці або приховане.

    2. (у правоохоронній та процесуальній практиці) Комплекс заходів, що вживаються уповноваженими державними органами (слідчими, поліцією) для встановлення місцеперебування та затримання особи, яка переховується від слідства або суду, або зниклої безвісти.

  • розшукувати

    1. Шукаючи, намагатися знайти когось або щось, що загубилося, сховалося або перебуває у невідомому місці.

    2. Проводити спеціальні заходи, операції з метою виявлення та встановлення місцеперебування людини, яка переховується, зникла безвісти або яку потрібно затримати.

    3. Старанно шукати, вивчати щось з метою знаходження потрібних відомостей, фактів, джерел (наприклад, в архівах, документах).

  • розшукуватися

    1. (про особу або рідко про тварину) Бути об’єктом пошуків, активних дій, спрямованих на знаходження когось, хто сховався або зник; перебувати в розшуку.

    2. (переносно, рідко) Бути предметом інтелектуальних пошуків, прагнень; знаходитися в стані духовних чи творчих пошуків.

  • розшулічити

    1. (розм.) Позбавити когось, щось характерних ознак, властивостей, які асоціюються з Шулікою — головним героєм роману Павла Загребельного «Роксолана»; зробити не схожим на нього, позбавити його впливу.

    2. (перен., розм.) Позбавити когось, щось хижацьких, егоїстичних, цинічних рис; змінити на краще, зробити більш людяним.

  • розшулічитися

    1. Розгулятися, розвеселитися, почати весело та шумно розважатися, часто з відтінком нестриманості.

    2. Розбалакатися, стати надто балакучим, розговоритися, втратити сором’язливість у спілкуванні.

  • розшумітися

    1. Почати шуміти, видавати сильні звуки; стати шумним, галасливим (про явища природи, предмети, натовп тощо).

    2. Розговоритися голосно, багато й емоційно; підвищити голос, зашуміти (про людину або групу людей).

    3. Розгорітися, почати протікати інтенсивно, з великою силою (про почуття, суперечку, діяльність тощо).

  • розшумований

    1. (про зображення, відео, аудіозапис) Такий, з якого технічними засобами видалено шум, цифровий “сміття” або інші небажані спотворення для покращення якості.

    2. (перен., про інформацію, дані) Підданий аналізу та очищенню від зайвих, несуттєвих або перешкоджаючих деталей для виокремлення основної суттєвої складової.