Древослів

Словник Української Мови

Категорія: Р

  • розчленовування

    1. Дія за значенням дієслова “розчленовувати”; розділення чогось цілого на окремі частини, елементи або складові.

    2. У медицині, анатомії, патології: розтин, поділ тіла або органу на частини для дослідження.

    3. У криміналістиці: злочинна дія, що полягає у навмисному розділенні трупа на частини.

  • розчленовувати

    1. Розділяти щось ціле на окремі частини, елементи або складові; аналітично досліджувати, розглядаючи окремі компоненти.

    2. У медицині, патології або криміналістиці: розділяти організм або тіло на частини; розтинати, роз’єднувати органи та кістки.

    3. Перенісне значення: розглядати явище, процес або поняття не цілісно, а шляхом виділення та ізольованого аналізу його окремих аспектів, часто із втратою зв’язку між ними.

  • розчленовуватися

    1. Розпадатися на окремі частини, втрачати цілісність; розділятися на складові елементи.

    2. (У біології, анатомії) Піддаватися розчленуванню; бути розділеним на органи, кістки або сегменти.

    3. (Переносно) Втрачати внутрішню єдність, зв’язок між частинами; ставати неорганізованим, нецілісним.

  • розчленування

    1. Дія за значенням дієслова “розчленувати”; розділення чогось цілого на окремі частини, елементи або складові.

    2. У медицині, патології та криміналістиці: розділення тіла або його частин на окремі фрагменти, часто з ознакою насильства або з метою дослідження.

    3. Переносно: детальний аналіз, розгляд чогось складного шляхом поділу на складові для кращого розуміння (наприклад, розчленування питання, теорії).

  • розчленувати

    1. Розділити на частини, розібрати на складові елементи (про предмет, механізм, структуру тощо).

    2. У медицині, анатомії: розділити організм або його частину на окремі анатомічні утворення для вивчення.

    3. Перен. Розглянути, проаналізувати щось складне, детально вивчивши окремі сторони, аспекти (наприклад, процес, явище, поняття).

  • розчленуватися

    1. Розпадатися на окремі частини, втрачати цілісність; розділятися на складові елементи (про предмети, явища, структури).

    2. У біології, анатомії — розділятися на окремі органи, сегменти або частини (про організм, тіло, труп).

    3. Перен. Втрачати внутрішню єдність, зв’язок між частинами; ставати нецілісним, неорганічним (про художній твір, ідею, систему).

  • розчовгатися

    1. Розсунути ноги, широко розставити їх у сидячому положенні.

    2. Розсунутися, роз’їхатися в різні боки (про ноги, кінці чогось).

    3. Розплистися, втратити чіткість обрисів (про щось м’яке або рідке).

  • розчовпати

    1. Розсунути, розгорнути, розкрити щось зчеплене, зімкнене або збите в купу (про сіно, солому, вовну тощо).

    2. Розплутати, розібрати (волосся, нитки, мотузку тощо).

    3. Перен., розм. Уважно розглянути, дослідити, з’ясувати складне або заплутане питання, справу.

  • розчовпатися

    Розпастися, розсипатися, розсипатися на частини (про щось пухке, сипке, розпушене).

    Розкритися, розквітнути, розпуститися (про бруньки, квіти тощо).

    Перен. Розгорнутися, розвинутися, набути виразності, сили (про почуття, думки, здібності).

  • розчовпити

    1. Розділити, розкрити щось, що було зімкнуте або зчеплене, зазвичай з прикладанням певних зусиль.

    2. Розчавити, роздавити щось тверде, що має оболонку або шкаралупу (наприклад, горіх).

    3. Перен. Розгадати, з’ясувати щось складне або приховане, докопатися до суті.