Словник Української Мови
1. (Про особу) Такий, що викликає захоплення своєю красою, миловидністю; чарівний, прекрасний.
2. (Про явище, предмет, дію тощо) Який справляє сильне враження своєю красою, величчю, незвичайністю; дивовижний, чудовий.
3. (У значенні прислівника, розм.) Дуже добре, чудово, прекрасно.
1. Який виражає ніжні почуття, сповнений зворушення, розчулення; зворушливий, ніжний.
2. Який перебуває в стані легкого зворушення, викликаного почуттям ніжності, любові, співчуття тощо; зворушений.
1. Властивість за значенням прикметника “розчулений”; стан, коли людина відчуває ніжність, зворушення або співчуття, часто зі сльозами на очах.
2. Висловлювання, вчинок або твір мистецтва, що викликає таке почуття ніжності, зворушення або співчуття.
1. Стан, коли людина відчуває ніжність, зворушення або співчуття, що часто супроводжується сльозами або емоційним піднесенням; дія за значенням дієслова “розчулити” або “розчулитися”.
2. (у переносному значенні) М’якість, теплість у висловлюваннях, поведінці або творчості, що викликає подібні емоції.
1. Прислівник до слова “розчулений”, що означає стан або дію, виконану з відчуттям глибокого зворушення, ніжності, співчуття, що викликає сльози або сильне емоційне хвилювання.
2. У переносному значенні — надмірно сентиментально, пристрасно або з підвищеною емоційністю (іноді з відтінком несхвалення).
1. Викликати в комусь почуття ніжності, зворушення або співчуття, доторкнутися до серця.
2. Стати чулим, співчутливим, відчути зворушення або ніжність (у зворотній формі — розчулитися).
розшарітися — дієслово, яке вживається переважно в Інтернеті та комп’ютерній термінології для позначення процесу надання доступу до цифрового ресурсу (файлу, папки, документа, посилання тощо) іншим користувачам через мережу, зокрема через хмарні сервіси або локальну мережу.
розшарітися — у ширшому, переносному значенні: поділитися чимось, зробити щось доступним для інших (наприклад, інформацією, думкою, новиною).
1. (розм.) Надмірно ввічливо, підлабузницьки вклонятися, привітатися або прощатися, часто з надмірними жестами та вираженням підпорядкування.
2. (перен.) Улесливо, раболіпно поводитися перед кимось, заискувати чистимосердечністю та покорою для досягнення своєї мети.
1. Процес поділу, розподілу або розмежування ресурсів, обов’язків, сфер впливу тощо між різними суб’єктами, часто з метою уникнення конфліктів або підвищення ефективності.
2. У політичному або суспільному контексті — практика розподілу влади, посад, коштів або інших активів між різними групами, партіями чи регіонами за домовленістю, часто на основі пропорційного представництва.
3. У технічній сфері — надання доступу до спільних мережевих ресурсів (наприклад, файлів, принтерів) для визначених користувачів або груп.
1. Розмовне, рідковживане. Розділитися, розколотися на частини, розсипатися (зазвичай про щось тверде або крихке).
2. Переносно, розмовне. Розпастися, припинити існування як єдине ціле (про групу, об’єднання тощо).