Значення
- (Психологія) –
Властивість за значенням прикметника “розчулений”; стан, коли людина відчуває ніжність, зворушення або співчуття, часто зі сльозами на очах.
- (Література) –
Висловлювання, вчинок або твір мистецтва, що викликає таке почуття ніжності, зворушення або співчуття.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. розчуленість, р. розчуленості, д. розчуленості, з. розчуленість, о. розчуленістю, м. розчуленості, к. розчуленосте