1. Нечасто, з великими проміжками часу; протилежне до “часто”.
2. У невеликій кількості, з невеликою густотою; розріджено.
3. (у значенні присудкового слова) Виражає малу ймовірність чогось; навряд чи.
Словник Української Мови
Буква
1. Нечасто, з великими проміжками часу; протилежне до “часто”.
2. У невеликій кількості, з невеликою густотою; розріджено.
3. (у значенні присудкового слова) Виражає малу ймовірність чогось; навряд чи.
Приклад 1:
Слабкою втіхою — якщо такі розчарування вимагають якоїсь утіхи — є відгуки тих же вчених і добре помитих арабів про інші народи європейського середньовіччя (так, Апь-Квацвіні каже про тодішніх німців, що «нема нічого бруднішого від них, вони ПЕРВЕРЗІЯ 210 миються раз на рік або два — і те — бр-р-р-р — у холодній воді!», а Ібн-Руста після зустрічі з вікінґами наголошує, що «рідко де побачиш таких красивих людей, але в той же час вони дурні, мов осли, і на цілу милю смердять»; припускаю, що сучасному шведові або норвежцеві такі спостереження можуть бути досить неприємними). Що поробиш?
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
V Рідко, може, єсть на Вкраїні добра людина, щоб ізжила вік, да не була ні разу в Києві. А вже хто був, то знає Братство на Подолі, знає ту високу з дзигарками дзвіницю, муровану кругом ограду, ту п’ятиголову, пишно, з переднього лиця, розмальовану церкву, тії високі кам’яниці по боках.
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”
Приклад 3:
Рідко–рідко траплялось, що жоден братчик до ковша не доторкавсь, а проходив мимо, мов і не бачив нічого. То було простоїть бідний тімаха своє врем’я, одв’я-жуть – да й прав.
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”