розшук

1. Дія за значенням дієслова “розшукувати”; пошуки, спрямовані на знаходження когось або чогось, особливо в офіційному, службовому або кримінальному контексті.

2. (у кримінальному процесі) Сукупність дій уповноважених державних органів (слідчих, органів досудового розслідування), спрямованих на встановлення місцеперебування та затримання особи, яка переховується від слідства та суду, ухиляється від відбуття покарання або зникла безвісти.

Приклади:

Приклад 1:
А ще Юрій уразився на одного немирівського єврея Орука, неймовірного багатія, який зробив великі послуги Кам’янець-Подільському паші й самому султанові (певно, грошові), і Юрію вчинили розшук, три паші здекларували йому смерть. Ніхто гаразд не знає, де і як погинув Юрій.
— Франко Іван, “Мойсей”