drevosliv.com

Словник Української

Категорія: Р

  • рубанутися

    1. Різко, з силою вдаритися об щось тверде, отримати удар (частіше — головою).

    2. Перен. Рішуче зіткнутися з перешкодою, проблемою або вступити в конфлікт, суперечку.

    3. Розм. Швидко та різко виконати якусь дію (наприклад, випити алкогольний напій).

  • рубати

    1. Різати, розсікати, розколювати щось тверде (переважно дерево, ліс) за допомогою сокири, топора або подібного знаряддя.

    2. Робити зарубки, насічки на чомусь.

    3. Різко та сильно бити, вдаряти (про дощ, град тощо).

    4. У військовій справі — завдавати ударів холодною зброєю (шаблею, шашкою).

    5. Перен. Говорити щось різко, відверто, без церемоній.

    6. У спорті, грі — завдавати сильного, різкого удару (наприклад, по м’ячу).

    7. Розмовне. Швидко та інтенсивно щось робити, працювати.

  • рубатися

    1. Вступати в рукопашний бій, битися холодною зброєю (шаблями, сокирами тощо).

    2. Різко, енергійно сперечатися, дискутувати, вступати в гостру словесну сутичку.

    3. Розм. Наполегливо та ефективно працювати, виконувати щось із завзяттям (часто про гру в хокей, футбол, роботу з інструментом).

  • рубатка

    1. Народна назва сорочки з грубого полотна, яку носили переважно чоловіки, часто як верхній одяг для праці; те саме, що «сорочка-косоворотка».

    2. Рідкий, переважно картопляний, суп, у який додають нарізану дрібними смужками (начебто «порубану») домашню локшину або тісто.

  • рубато

    1. (в музиці) з невеликими відхиленнями від строгого темпу для надання виразності, зі свідомим порушенням ритмічної рівномірності; вільніше, ніж зазначено в нотному записі.

    2. (переносно) вільно, без дотримання суворих правил або обмежень.

  • рубаття

    1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.

    2. (заст., діал.) Дія за значенням «рубати»; рубка, сікання, тесання чогось (наприклад, дерева).

  • рубач

    1. Той, хто рубає щось (дерево, каміння тощо); лісоруб, дроворуб.

    2. Різновид великої шаблі або тесака, що використовувався в побуті та на війні; холодна зброя з широким довгим лезом.

    3. Прізвисько або прізвище, що походить від назви роду діяльності (той, хто рубає) або від назви зброї.

  • рубачка

    1. Зменшувально-пестлива форма від слова “рубаха” — коротка верхня білизна (чоловіча або жіноча), сорочка, що безпосередньо контактує з тілом.

    2. (у спеціальному вжитку) Легка літня сорочка з тонкої тканини, часто з короткими рукавами та відкладним коміром.

    3. (історичне) Елемент традиційного українського жіночого одягу — біла вишита сорочка (вишиванка), що була основою комплексу.

  • рубаят

    1. Чотиривіршова строфа в класичній персько-таджицькій поезії, написана за схемою римування aaba (рідше aaaa).

    2. Жанр ліричної філософської поезії в літературах Сходу, представлений окремим віршем-афоризмом у формі рубаята (у значенні 1).

    3. Збірка або цикл таких віршів, особливо відомий за поемою Омара Хаяма «Рубаї».

  • рубеан

    1. (географія) Річка в Україні, права притока Стиру, що протікає територією Рівненської області.

    2. (історична географія) Назва однієї з вулиць у давньому Києві, що існувала в районі сучасної Поштової площі та Подолу.