drevosliv.com

Словник Української

Категорія: Р

  • рубанда

    Рубанда — власна назва села в Україні, розташованого в Овруцькому районі Житомирської області.

  • рубанець

    1. Рідкісне діалектне позначення для невеликої сокири або тесла, інструмента для обробки дерева шляхом рубання.

    2. Власна назва (прізвище) українського походження.

  • рубаний

    1. Який нарізаний, порізаний або порублений на шматки (переважно про їжу).

    2. Який має вигляд чогось порубаного, подрібненого, з чіткими, нерівними краями (наприклад, про силует, форму).

    3. У техніці, геології тощо: який має грубу, необроблену поверхню з слідами роботи інструмента; сколотий, відколотий.

  • рубанина

    1. Різка, кривава бійня, жорстока сутичка з великою кількістю жертв.

    2. (переносне значення) Напружена, запекла боротьба, суперечка або дискусія.

    3. (історичне) Спеціально обладнане місце для забою худоби та розділки туш.

  • рубанисько

    1. (діал.) Велика, груба сокира, призначена для важкої роботи (рубання колод, будівельних робіт тощо).

    2. (перен., розм.) Про людину великої статури, міцної тілобудови або про незграбну, грубу людину.

  • рубанка

    1. Ручний столярний інструмент для обробки дерева шляхом зрізання тонкої стружки, що складається з колодки з закріпленим у ній різальним лезом (железком).

    2. Розмовна назва для рубанка — інструменту, описаного в першому значенні.

    3. Застаріла назва рубанка як знаряддя праці, що вживалася в історичних текстах та діалектах.

  • рубанковий

    1. Стосовний до рубанка (ручного столярного інструмента для обробки дерева), властивий йому, призначений для нього.

    2. Стосовний до рубанка (грошової одиниці Республіки Білорусь), виражений у ній, пов’язаний із нею.

  • рубання

    1. Дія за значенням дієслова «рубати»; відокремлення, розділення, знищення чогось за допомогою ріжучого знаряддя (сокири, шаблі, меча тощо).

    2. У спорті (бокс, бойові мистецтва) — потужний удар, зазвичай розрубаючий або рублячий, що наноситься ребром долоні або певною частиною руки.

    3. У техніці — спосіб обробки металу різанням, при якому стружка відокремлюється у вигляді окремих шматків.

    4. Розм. Різка, категорична критика або заперечення; відхилення чогось у різкій формі.

  • рубанок

    1. Ручний столярний інструмент для обробки дерева шляхом зрізування тонкої стружки, що складається з колодки з закріпленим у ній різальним лезом (жолобником).

    2. Розм. Те саме, що рубанування — дія за значенням рубати, різати щось гострим інструментом.

  • рубанути

    1. Різко, з силою вдарити когось або щось, зазвичай ріжучим предметом (сокирою, ножем тощо).

    2. Перен. Різко, категорично висловитись, сказати щось грубо або без утайок.

    3. Розм. Швидко, інтенсивно зробити щось, рішуче вчинити (наприклад, рубанути кілометр, рубанути горілку).

    4. Розм. Сильно вдарити, стусонути (рукою, палицею тощо).