Категорія: Р

  • руйнування

    1. Дія за значенням дієслова руйнувати; знищення, пошкодження чогось до такого стану, коли воно втрачає цілісність, функціональність або вигляд.

    2. Процес розпаду, занепаду, втрати міцності, стійкості або організації (про структури, системи, зв’язки тощо).

    3. Фізичне або механічне знищення будівель, споруд, інженерних комунікацій внаслідок бойових дій, стихійного лиха чи інших руйнівних факторів.

    4. У геології — процес руйнування гірських порід під впливом фізичних, хімічних та біологічних факторів; вивітрювання.

    5. У техніці — втрата міцності, цілісності матеріалу або конструкції під дією навантажень, що призводить до їх пошкодження або знищення.

  • руйнувати

    1. Знищувати, розвалювати, ламати будь-яку споруду, конструкцію або матеріальний об’єкт, позбавляючи його цілісності, форми та функціональності.

    2. Призводити до розпаду, краху, ліквідації якоїсь абстрактної системи, організації, інституції, зв’язків або ідей (наприклад, держави, плану, сім’ї, авторитету, надій).

    3. Шкідливо впливати, підривати, послаблювати щось нематеріальне (наприклад, здоров’я, психіку, довіру, репутацію).

  • руйнуватися

    Втрачати цілісність, структуру або міцність; розпадатися на частини, ламатися, обвалюватися (про споруди, конструкції, предмети).

    Зазнавати краху, розпаду, перестати існувати або функціонувати (про абстрактні поняття: плани, системи, стосунки тощо).

    Про людину: втрачати фізичні чи моральні сили, здоров’я; приходити у знесилення, виснажуватися.

  • руйнуючий

    1. Який має здатність руйнувати, знищувати, спричиняти руйнування; згубний, нищівний.

    2. Який різко розвінчує, підриває, зводить нанівець якісь ідеї, теорії, упередження тощо.

  • рука

    1. Верхня кінцівка людини від плечового суглоба до кінчиків пальців, орган, що виконує функції рухів, хватального діяння та тактильного сприйняття.

    2. Частина цієї кінцівки від зап’ястя до кінчиків пальців (кисть).

    3. Переносно: символ влади, сили, впливу або діяння (наприклад, “рука правосуддя”, “бути під чиєюсь рукою”).

    4. Переносно: манера, стиль письма, творчості або виконання (наприклад, “впізнати руку майстра”).

    5. Заст. або в окремих виразах: символ обіцянки, згоди на шлюб, підтримки (наприклад, “просити чиєїсь руки”, “подати руку допомоги”).

    6. У виразах: людина як джерело праці, допомоги або як носій певної дії (наприклад, “потрібні робочі руки”, “це справа його рук”).

  • рукав

    1. Частина одягу, що покриває руку від плеча до кисті або до ліктя.

    2. Відгалуження річища ріки, що відходить від основного русла і знову з’єднується з ним далі за течією, або ж протока між островами.

    3. Гнучка трубка або шланг для подачі води, повітря, сипучих матеріалів тощо (пожежний рукав, гальмівний рукав).

    4. У техніці — деталь у вигляді порожнистої трубки або циліндра, що слугує для з’єднання, захисту чи кріплення частин механізму.

  • рукавець

    1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області.

    2. (заст., діал.) Те саме, що рукавиця — предмет одягу для кисті руки, що зазвичай має відділення для кожного пальця.

  • рукавиця

    1. Предмет одягу для кисті руки, що зазвичай має окремі відділення для кожного пальця, призначений для захисту від холоду або механічних ушкоджень.

    2. Те саме, що й рукавичка — предмет одягу для кисті руки, що повністю або частково (без окремих відділень для пальців) покриває її, виготовлений з різних матеріалів (тканини, шкіри, вовни тощо) і використовується для захисту, тепла або як елемент форми, однострою.

    3. У техніці — пристрій або покриття, що за формою або функцією нагадує рукавицю, наприклад, захисна рукавиця для роботи з гарячими предметами або високовольтним обладнанням.

  • рукавичка

    1. Зменшувально-пестлива форма від слова “рукавиця”: невелика рукавиця, зазвичай в’язана або з тонкої тканини, що призначена для захисту долоні та пальців від холоду.

    2. Назва деяких рослин, народна назва окремих видів квітів, що мають характерну форму, схожу на рукавичку (наприклад, наперстянка, зозулині черевички).

    3. Технічний пристрій або захисне покриття для руки чи її частини, що нагадує за формою рукавицю (наприклад, у спортивному інвентарі, промисловості).

  • рукавичний

    1. Стосовний до рукавич, призначений для їх виготовлення або використання (наприклад, рукавичний трикотаж, рукавичне виробництво).

    2. Стосовний до міста Рукавичнів, пов’язаний з ним (застосовується як складова власної назви, наприклад, Рукавичненська сільська рада).