Словник Української
1. Жінка або дієва жіноча істота, яка руйнує, знищує щось, спричиняє розпад, загибель або повалення чогось.
2. У переносному значенні — жінка, яка своїми діями або впливом призводить до розпаду, занепаду, краху (наприклад, сім’ї, стосунків, планів).
3. (заст., рідк.) Те саме, що руйнівник, але щодо жіночої особи; та, що руйнує, нищить.
1. Абстрактний іменник, що означає властивість або здатність до руйнування, знищення, псування чогось; деструктивність.
2. У психології — схильність особистості до агресивних, деструктивних дій або поведінки, спрямованої на завдання шкоди собі, оточенню або матеріальним об’єктам.
3. У техніці та природничих науках — міра здатності сили, явища або процесу викликати пошкодження, деформацію чи знищення матеріалів, конструкцій, екосистем.
1. Спосіб, властивий руйнуванню; так, що руйнує, знищує, призводить до деструкції.
2. Перен. так, що спричиняє розпад, крах, повне знищення чогось (наприклад, системи, відносин, здоров’я).
3. У значенні характеристики дії, що має катастрофічні, нищівні наслідки.
1. Такий, що зазнав руйнування; зруйнований, знищений, пошкоджений до неможливості функціонування.
2. (Переносне значення) Глибоко пригнічений, виснажений морально або психологічно; зламаний.
1. Місце, де щось зруйновано, знищено; руїни, розвалини.
2. Переносно: стан повного занепаду, розвалу, краху чогось (наприклад, моральне руйновище).
1. Який має властивість руйнувати, знищувати щось, спричиняє руйнування.
2. Який веде до розпаду, занепаду, підриває основи чогось (про явища, сили, впливи тощо).
3. У фізиці та техніці: такий, що пов’язаний із процесами руйнування матеріалів, конструкцій; що вивчає ці процеси (наприклад, руйнувальні випробування).
1. Той, хто руйнує щось, знищує, розбиває, ламає; той, хто завдає руйнувань.
2. (у переносному значенні) Той, хто підриває, нищить, знищує якісь ідеї, принципи, установи тощо.
1. Жінка або жіноча істота, яка руйнує щось, знищує, робить непридатним для використання; та, що спричиняє розвал, крах чогось.
2. (перен.) Та, хто підриває, нищить ідеї, принципи, моральні засади, стосунки тощо.
1. Абстрактна властивість, здатність до руйнування; руйнівна сила, дія або вплив чогось.
2. У техніці та матеріалознавстві — властивість матеріалів, конструкцій або процесів піддаватися руйнуванню під впливом навантажень, середовища тощо; міра їхньої вразливості до пошкоджень.