1. Місце, де щось зруйновано, знищено; руїни, розвалини.
2. Переносно: стан повного занепаду, розвалу, краху чогось (наприклад, моральне руйновище).
руйновище
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Страшно було проходити крізь суцільне руйновище. Згадувалися Тичинині слова зі збірки «Чернігів», написані саме про ці місця: «Де хилилась вербичка в полі, там тепер паротягове депо».
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Частина мови: іменник (однина) |