Древослів

Словник Української Мови

різати

Буква

1. Розділяти на частини, розкривати або відокремлювати щось за допомогою гострого предмета (ножа, леза тощо).

2. Завдавати порізу або рани гострим предметом; поранити.

3. Робити надріз, насічку, зарубку на чомусь.

4. Підрізувати, скорочувати, відрізаючи частину чогось (наприклад, волосся, тканину).

5. У техніці, ремеслах — обробляти матеріал різанням (метал, дерево, скло).

6. Перен. Викликати різкий, неприємний біль або відчуття (про холод, вітер, звук тощо).

7. У карткових іграх — тасувати колоду карт, розрізаючи її на дві частини.

8. Розмовне. Вбивати, заколювати.

9. Жарг. Грати на музичному інструменті (здебільшого про струнні або клавішні).

Приклади вживання

Приклад 1:
Пороти — різати («чьо мене, брє, пореш без ножа?»); розтинати («на животі був хрест, бо навхрест пороли та позшивали»). Порунтати — порушити, зачепити, взяти, вкрасти.
— Зеров Микола, “Камена”

Приклад 2:
VIII Купила стара Лаговська дві пари качок, та передше, ніж їх різати, захотіла добре підгодувати. Качки були через лад свійські, самі бігли до рук, як вона їм давала їсти.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Приклад 3:
З страшним криком кинулися перші ряди монголів на хати, щоб, по свойому звичаю, різати, грабувати, — але різати не було кого, хати були пусті. З лютим криком кидались монголи від хати до хати, вивалюючи двері, руйнуючи плоти й ворота, розбиваючи діжки і плетінки, розвалюючи печі.
— Невідомий автор, “198 Zakhar Bierkut Ivan Iakovich Franko”

Частина мови: дієслово () |

Більше записів