Словник Української Мови
Буква
1. Завдавати комусь фізичних або моральних страждань, болю, піддавати тортурам.
2. Викликати у когось тривалий душевний біль, тривогу, сум, пригнічення; не давати спокою.
3. Надмірно напружувати, виснажувати когось важкою роботою, незручностями або нудною, одноманітною справою.
4. Розмовне: набридати, докучати комусь чимось, постійно звертаючись з чимось.
Приклад 1:
— Варто було мучити себе цілий вік. VIII Поховали сини Кайдаша з великою честю, просили священика занести батька в церкву; як ховали, то читали вангеліє трохи не коло кожної хати; після похорону справили багатий обід.
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”
Приклад 2:
Ґрасувати — скаженіти, казитись, знущатись, мучити, витоптувати душу по ночах («то ви собі затямте, як то гріх ґрасує, доки не відкуплений»). Ґрейцір, ґрейцар — крейцер, дрібна монета (1/100 авст-ро-угорського гульдена).
— Зеров Микола, “Камена”