Словник Української
1. Різко, з силою вдаритися об щось, зазнати удару; зіткнутися з чимось твердим або гострим, зазвичай з болісними наслідками.
2. Переносно: зазнати серйозної невдачі, фінансової втрати або морального удару; потрапити в скрутне становище через власну помилку або несприятливі обставини.
1. Стосовний до рубки лісу, призначений для рубки лісу (про інструмент, машину тощо).
2. Стосовний до рубки, заготовки лісу як виду діяльності (про сезон, роботи, план тощо).
1. Постійний розділ, відділ у газеті, журналі, на сайті, радіо- чи телепередачі, що присвячений певній темі, має свою назву та регулярно публікує або висвітлює матеріали відповідної тематики.
2. Категорія, розряд, підрозділ у класифікації, систематизації чого-небудь (наприклад, у плануванні, обліку, бібліографії).
3. Заголовок, назва такого розділу або категорії, що виділяється в тексті шрифтом, кольором, рамкою тощо.
1. Систематизований перелік рубрик, категорій або тематичних розділів, що використовується для класифікації та впорядкування інформації (наприклад, у довідниках, картотеках, бібліотечних каталогах, на інтернет-сайтах).
2. Спеціальний довідник або таблиця, що містить такий перелік стандартизованих рубрик і є обов’язковим для застосування в певній галузі (наприклад, у бібліотечній справі, документознавстві, статистиці).
3. Особа, яка професійно займається розподілом матеріалів за рубриками, складанням рубрик.
1. Система рубрик, розподіл тексту, матеріалу тощо на певні розділи, категорії або тематичні блоки.
2. Процес створення таких рубрик; класифікація, групування чи структурування інформації за певними ознаками.
1. Розподіляти, розносити за рубриками; систематизувати за певними ознаками, категоріями.
2. У видавничій справі: розміщувати матеріал (текст, ілюстрації) у друкованому виданні за постійними розділами (рубриками), оформлюючи їх однаковими графічними елементами.
1. Бути розподіленим, поділеним на рубрики; систематизуватися за певними категоріями арозділами.
2. (у переносному значенні) Бути віднесеним до якоїсь категорії, групи; класифікуватися, підпадати під певну рубрику.
Руброглауцин — природний антибіотик антрациклінової групи, що продукується бактерією Streptomyces coeruleorubidus; має протипухлинну активність.
Рубромікоз — грибкове захворювання шкіри та нігтів, спричинене дріжджоподібним грибком Trichophyton rubrum (також відомим як Trichophyton rubrum var. rubrum), що характеризується ураженням гладкої шкіри, крупних складок, кистей, стоп та нігтевих пластин.
Руброфітія — хронічне грибкове захворювання шкіри, збудником якого є грибок Trichophyton rubrum, що вражає переважно гладку шкіру, долоні, підошви, нігтьові пластини та іноді пушкове волосся.