Словник Української
1. Призначений для рук, пов’язаний з руками або призначений для виконання руками (на відміну від автоматичного, механічного).
2. Такий, що приручений, звик до людини, не боїться її та кориться їй (про тварин).
3. Який виконується вручну, без застосування машин або значної механізації.
4. Невеликий, портативний, зручний для утримання в руці або перенесення.
1. Невелика ручна пилка з гострими зубцями, призначена для розпилювання деревини, металу або інших матеріалів.
2. Ручне пристроєве гальмо, зазвичай у вигляді важеля, що діє незалежно від основної гальмівної системи та використовується для фіксації транспортного засобу на місці під час стоянки.
3. Розмовна назва посібника, інструкції або довідника невеликого формату, призначеного для постійного носіння та користування (наприклад, “ручник з граматики”).
4. Застаріле: ручний ткацький верстат або пристрій для ручного ткацтва.
5. У техніці: ручний інструмент або механізм, що приводиться в дію мускульною силою людини (на противагу електричному або механізованому).
Ручухна — власна назва річки в Україні, лівої притоки Дністра, що протікає Тернопільською та Хмельницькою областями.
1. Власна назва традиційного обрядового хліба, який готують на Великдень (Пасху) для освячення в церкві та подальшого розговіння; паска.
2. (заст.) Власна назва обрядової їжі, продуктів харчування, які освячують у церкві на різні релігійні свята (наприклад, на Великдень, Різдво).
3. (перен., рідко) Власна назва самого обряду або процесу освячення такої їжі.
1. Починати рух, відправлятися в дорогу; трогатися з місця (про транспортний засіб або групу людей).
2. Розпочинати якусь дію, приступати до чогось; робити перший крок у певному напрямку.
3. (переносне значення) Приводити щось у стан руху, активізувати; спонукати до дії.
4. (застаріле) Руйнувати, зруйнувати; валити, звалювати (стіну, будівлю тощо).
1. Починати рух, зміщуватися з місця; відправлятися в дорогу.
2. Розпочинати активну діяльність, приступати до чогось.
3. (розм.) Відходити, виїжджати (про транспортний засіб).
4. (перен.) Зворушуватися, піддаватися сильному почуттю.
1. (про тісто, вироби з нього) Який піддався дії розпушувача (дріжджів, соди тощо) і набув пористої, повітряної структури.
2. (перен., розм.) Який втратив стійкість, рівновагу, самовладання; збентежений, зворушений, спантеличений.
1. (діяльність) Дія за значенням дієслова рушити; початок руху, вирушення в дорогу, похід.
2. (перен., рідко) Початок, активізація якоїсь діяльності або процесу.
3. (іст., військ.) В українській козацькій термінології — похід, військова експедиція, виступ у бойовий похід.