Словник Української
1. Зменшувально-пестливе від прикметника “рябий”: такий, що має дрібні плями, цяточки, крапки іншого кольору на основному тлі; трохи рябий.
2. Розм. Про візерунок або поверхню: такий, що складається з безлічі дрібних, близько розташованих елементів (плям, цяток, вкраплень), що створює візуальне відчуття неоднорідності кольору.
1. Зменшувально-пестливий варіант прикметника “рябий” — такий, що має дрібні цятки, плями, крапки на поверхні, часто з нюансом милої, привабливої неоднорідності.
2. (переносно) Про щось неоднорідне, поцятковане, що складається з дрібних різнокольорових або різної форми елементів (наприклад, про пейзаж, малюнок).
1. Рід птахів родини бекасових, що мешкають на вологих луках та болотах, мають характерну строкату (рябу) забарвлення оперення; представник цього роду.
2. Народна назва гриба з роду сироїжок, що має капелюшок з різнокольоровими (часто червоними, зелено-жовтими) концентричними зонами; сироїжка різнобарвна.
3. Рід риб родини коропових, що поширені в водоймах Європи та Азії, мають на тілі темні плями, що утворюють своєрідний візерунок; представник цього роду.
4. Рід комах родини жуків-вусачів, чиї личинки розвиваються в деревині; жук-вусач.
1. Брати на себе відповідальність за когось або щось, давати гарантію, поруку; забезпечувати своїм авторитетом, честю.
2. (за кого) Гарантувати чиюсь доброчесність, надійність або виконання зобов’язань; бути поручителем.
3. (розм.) Бути впевненим у чомусь, твердо знати, запевняти.
1. Брати на себе відповідальність за когось або щось, давати гарантію, поруку; забезпечувати своєю власною особою, майном тощо.
2. Бути впевненим у чомусь, підтверджувати щось із повною відповідальністю; запевняти.
1. Зменшувально-пестлива форма до слова “рука” — маленька, тонка, ніжна рука.
2. Назва невеликої річки або струмка, що впадає в іншу водну артерію (зазвичай використовується в географічних назвах, наприклад, річка Ручиця).
3. У техніці та промисловості — деталь механізму, що має форму невеликого важеля або руків’я для передачі руху або керування.
1. Зменшувально-пестлива форма від слова “рука” — верхня кінцівка людини від плечового суглоба до кінчиків пальців або її частина від зап’ястя до кінчиків пальців.
2. Пристосування для письма, зазвичай у вигляді стрижня з пастоподібним чорнилом всередині, яке подається на металевий кінчик (перо) під час письма.
3. Частина предмета, за яку його беруть, тримають або відкривають (наприклад, дверна ручка, ручка сумки, ручка інструменту).
4. Ручка письмова як символ авторства, літературної праці, стилю (“майстерна ручка”).
5. У техніці — важіль, рукоятка для керування механізмом (наприклад, ручка перемикача, регулятора).
6. У розмовній мові — позначка, написана від руки (наприклад, “поставити ручку” — підписатися).
1. (розм.) Торкатися, чіпати щось руками, перебирати пальцями; мацати.
2. (перен., розм.) Обережно або непомітно досліджувати, вивчати якусь справу, тему або наміри інших людей.