ручити

1. Брати на себе відповідальність за когось або щось, давати гарантію, поруку; забезпечувати своїм авторитетом, честю.

2. (за кого) Гарантувати чиюсь доброчесність, надійність або виконання зобов’язань; бути поручителем.

3. (розм.) Бути впевненим у чомусь, твердо знати, запевняти.

Приклади:

Приклад 1:
Дармо Тугар Вовк запевняв дикого бегадира, що він не всьому винен, що він радив, як по його думці було найліпше, що рада начальників монгольських пристала на його слова, що ніякий провідник не може ручити за несподівані пригоди, які лучаються по дорозі, — все те відскакувало від переконання Бурунди, мов горох від стіни. — Добре, боярине, — сказав він вкінці, — я зроблю по-твойому, але завтра все-таки мусиш створити нам дорогу з сеї западні, а ні, то горе тобі!
— Невідомий автор, “198 Zakhar Bierkut Ivan Iakovich Franko”