ой-ой-ой

1. Міжомоніння, звуконаслідувальний вигук, що виражає здивування, переляк, обурення або емоційну реакцію; част. повторюваний для посилення емоційного забарвлення.

2. Розмовна частка, що супроводжує імпульсивне, часто драматизоване вираження почуття; характерна для живого мовлення та діалогу.

Приклади:

Приклад 1:
Ой-ой-ой, па­не гетьма­не!
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”

Приклад 2:
ой-ой-ой!» Як наб’ється вдоволь, то й крикне: «довольно!.. следующий!» I почав, начебто той проситься: «господин учитель!
— Тютюнник Григорій, “Вир”