рукоятка

1. Частина знаряддя, інструменту, зброї тощо, за яку беруться рукою для утримання, керування або використання.

2. Частина механізму або пристрою (наприклад, двері, шафи, ящика), призначена для ручного відкривання, закривання або переміщення.

3. Перен. Засіб, спосіб здійснення впливу або керування чим-небудь.

Приклади вживання

Приклад 1:
Рукоятка була без кришки, і шнурок зачепився за тин, коли козак через нього перестрибував), і його ховали. Мені було противно.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Частина мови: іменник (однина) |