drevosliv.com

Словник Української

Категорія: Р

  • розбраковувачка

    Розбраковувачка — жіночий відповідник до слова “розбраковувач”: жінка або дівчина, яка займається розбраковуванням, тобто сортуванням продукції, товарів, деталей з метою відділення бракованих, неякісних або невідповідних стандартам одиниць.

    Розбраковувачка — технічний пристрій, механізм або автоматизована машина, призначена для автоматичного сортування, перевірки та відсіювання бракованих виробів, напівфабрикатів або компонентів у виробничому процесі.

  • розбракувальний

    Який стосується розбракування, призначений для розбракування (відбракування, відбору за якістю).

  • розбракування

    1. Процес відбору, сортування або відсіювання чогось за певними критеріями, зокрема бракування (визнання непридатним) продукції, товарів, матеріалів тощо.

    2. У переносному значенні — суворий відбір, критичний аналіз або відкидання чогось непотрібного, наприклад, ідей, пропозицій, кандидатів.

  • розбракувати

    1. Відібрати, відсортувати брак, невідповідні стандартам або вимогам предмети, продукцію тощо.

    2. Розібрати, оцінити когось або щось, виявивши недоліки, вади; розкритикувати, осудити.

  • розбракуватися

    1. Розмовляти, обмінюватися думками, вести бесіду (часто тривалу або жваву).

    2. Розмовляти, спілкуватися з кимось, знайомитися під час розмови.

  • розбрат

    1. Ворожнеча, сварка, незгода між людьми, групами людей або соціальними об’єднаннями, що призводить до розриву стосунків; розкол, розлад.

    2. Стан взаємної ворожості, конфлікту; безладдя, сум’яття, що виникає через таку ворожнечу.

  • розбратання

    1. Власна назва села в Україні, що розташоване в Івано-Франківській області, Калуському районі; топонім.

  • розбратати

    1. Розібрати, розібрати на частини, розібрати на складові.

    2. Розібрати, з’ясувати, детально дослідити (якусь справу, питання).

    3. Розібрати, розсортувати, розкласти за певними ознаками.

  • розбрататися

    1. Розібратися, розібрати щось на частини, розібрати складну конструкцію на окремі елементи.

    2. Розібратися, з’ясувати суть чогось складного, заплутаного; знайти відповідь або рішення.

  • розбрестися

    Розійтися в різні боки, розійтися один від одного (про групу людей, тварин тощо).

    Розташуватися, розміститися на великій площі, на відстані один від одного (про предмети, будівлі тощо).

    Розплистися, втратити чіткість обрисів (про хмари, туман, дим).

    Перен. втратити зв’язність, цілісність, розпастися (про думки, увагу).