Словник Української Мови
Буква
1. Дія за значенням дієслова “розпилювати” — перетворення рідини або дрібних твердих частинок на дрібний пил, туман, аерозоль шляхом розбризкування, розпорошення.
2. (техн.) Процес нанесення покриття (фарби, лаку, металу тощо) на поверхню за допомогою спеціального пристроя (пістолета-розпилювача), що створює дрібнодисперсну хмару матеріалу.
3. (перен., розм.) Неефективне, поступове витрачання, розтрачування коштів, ресурсів, енергії на дрібні, часто непотрібні цілі.
Приклад 1:
Неоліт – новий кам’яний вік; Досконалі вироби з кременю, шліфовка кам’яних виробів, розпилювання, свердління; Винахід сокири, тесла, свердла; Використання кристалічних сланців, гнейсо-гранітів, бивнів мамонта, кісток різних тварин, оленячих ріг; Приручення усіх основних видів свійських тварин; Виникає землеробство, скотарство; Кераміка – гончарні вироби без гончарного круга, із слабким випалюванням. Епоха голоцен з 10 (14) тис.
— Тютюнник Григорій, “Вир”