Категорія: О

  • отуплятися

    1. Втрачати гостроту розуму, здатність швидко мислити та реагувати; ставати тупим, нерозумним, придуркуватим.

    2. Ставати байдужим, нечутливим, втрачати живу реакцію на щось (часто через втому, одноманітність або сильні переживання).

    3. (розм.) Впадати в стан заціпеніння, остовпіння, втрачати здатність до активних дій (від подиву, жаху тощо).

  • отупляючий

    Який викликає отупіння, призводить до втрати гостроти розуму, сприйняття; що робить людину тупою, затьмареною, бездумною.

  • отуречений

    1. Який набув турецьких звичаїв, мови, культури або став подібним до турків за способом життя, поведінкою.

    2. Який перебуває під сильним турецьким впливом або зазнав асиміляції з турецьким середовищем (історично — про народи, окремі групи населення або території).

    3. Переносно: який став грубим, неввічливим, жорстоким (за зразком стереотипного уявлення про турків-завойовників).

  • отуречення

    Історичний та культурний процес поширення турецьких звичаїв, мови, релігії (ісламу) та способу життя серед народів, що населяли територію Османської імперії, зокрема серед українського населення (наприклад, у Криму чи на Півдні України) в період османського панування.

    У ширшому сенсі — добровільне або примусове запозичення елементів турецької ідентичності, що вело до зміни етнокультурного обличчя окремих груп населення.

  • отуречити

    1. Насильно або добровільно зробити когось турком за віросповіданням, звичаями, мовою, способом життя.

    2. Надати чомусь характеру, властивого туркам або Туреччині; зробити схожим на турецьке.

    3. У переносному значенні: зробити грубим, жорстоким, нелюдяним.

  • отуречитися

    1. Набути турецьких звичаїв, мови, культури; асимілюватися серед турків.

    2. Перен. Стати грубим, жорстоким, нелюдяним; озвіріти.

  • отуречування

    1. Історичний та політичний процес насильницької асиміляції нетурецьких народів Османської імперії, спрямований на позбавлення їх національної, культурної та релігійної ідентичності шляхом насадження турецької мови, звичаїв та ісламу.

    2. У переносному значенні — нав’язування чужих, грубих звичаїв, манери поведінки або поглядів; опростовання, озвірення.

  • отуречувати

    1. Насильно насаджувати турецькі звичаї, мову, культуру, релігію або адміністративний устрій серед нетурецького населення, особливо на окупованих територіях Османської імперії.

    2. Переносно: грубо, насильницько позбавляти когось або щось національної, культурної чи мовної ідентичності, роблячи чужим, ворожим; піддавати жорстокій асиміляції.

  • отоварити

    1. Обміняти гроші або цінні папери на товари, матеріальні цінності.

    2. Забезпечити когось або щось необхідними товарами, матеріалами.

  • отоваритися

    1. (розм.) Придбати товари, зробити закупівлю, забезпечити себе чим-небудь.

    2. (перен., розм.) Отримати, набути щось у значній кількості або з вигодою для себе.