Словник Української
1. (розм.) Уживається замість вказівного займенника “той” для позначення предмета, особи чи явища, віддаленого в просторі або часі від мовця, часто з відтінком зневаги, іронії або нехтування; оцей, онтой.
2. (розм.) Уживається для виділення, підкреслення певної особи чи предмета, про який йдеться, часто з відтінком знайомості, легкого зневажливого ставлення; отой самий, цей от.
Прилад для вимірювання кількості теплоти, що виділяється або поглинається під час протікання хімічних реакцій або фізико-хімічних процесів, за принципом компенсації теплового потоку (ізотермічна калориметрія).
Калориметр, в якому тепловий ефект процесу визначається за кількістю електричної енергії, необхідної для підтримки постійної температури в камері приладу під час досліджуваної реакції.
1. (у техніці, металургії) Процес утворення отоків — виступів, опуклостей або напливів металу на поверхні виробу під час лиття, кування, штампування або інших видів обробки тиском.
2. (переносно, розм.) Випинатися, виступати, бути опуклим, помітним; набувати вигляду опуклості або напливу.
Лікар-спеціаліст, який діагностує та лікує захворювання вуха, горла, носа та прилеглих до них ділянок голови та шиї; вушно-горло-нісний лікар.
Відносний до отоларингології — галузі медицини, що вивчає будову, функції та захворювання вуха, горла, носа, а також суміжних ділянок голови та шиї.
Пов’язаний із діагностикою та лікуванням захворювань ЛОР-органів (вуха, горла, носа).
Галузь медицини, що вивчає будову, функції та захворювання вуха, горла, носа, а також прилеглих до них ділянок голови та шиї.
1. Кальцієве утворення у внутрішньому вусі (вестибулярному апараті) хребетних тварин і людини, що відіграє роль у сприйнятті прискорення та сили тяжіння; частина отолітового апарату.
2. Скупчення карбонату кальцію на поверхні статоцистів у безхребетних тварин, що виконує функцію органу рівноваги.
1. (в анатомії) Кальцієві утворення (кам’яні зернятка) у внутрішньому вусі хребетних тварин і людини, що є частиною вестибулярного апарату та відіграють роль у сприйнятті прискорення та положення тіла в просторі.
2. (в палеонтології та іхтіології) Скам’янілі отоліти риб, що використовуються для вивчення їх віку, біології та систематики.
1. Стосується отолітів — кристалічних утворень з карбонату кальцію, що розташовані у внутрішньому вусі (вестибулярному апараті) хребетних тварин і людини, беруть участь у сприйнятті прискорення та сили тяжіння.
2. Стосується отолітів — концентричних нашарувань мінеральних речовин (найчастіше арагоніту) на навколоплавникових кістках деяких видів риб, що використовуються для визначення їхнього віку.
1. Стосунковий до отології, пов’язаний із захворюваннями вуха та його лікуванням.
2. Призначений для діагностики або лікування захворювань вуха.