Галузь медицини, що вивчає будову, функції та захворювання вуха, а також методи їх діагностики, лікування та профілактики.
Категорія: О
-
отомана
1. (історичне) Титул правителя (князя, володаря) в Османській імперії, що відповідає європейському титулу султана; також особа, що має цей титул.
2. (переносне, книжне) Назва могутнього, деспотичного правителя або тирана.
-
отоманка
1. М’який низький меблевий виріб для сидіння або лежання, зазвичай без спинки та підлокітників, часто прямокутної форми, що може використовуватися також як підніжок.
2. (заст.) Велика м’яка тахта, широкий диван.
-
отомікоз
Отомікоз — грибкове захворювання зовнішнього слухового проходу, рідше барабанної перетинки та середнього вуха, що викликається плесневими або дріжджоподібними грибами.
-
отоневрологія
Галузь медицини на стику отоларингології та неврології, що вивчає та лікує захворювання та патологічні стани периферичного та центрального відділів слухової, вестибулярної та лицьової нервової систем.
-
отопити
1. Прогріти приміщення, будівлю тощо, використовуючи опалювальну систему або джерело тепла; забезпечити обігрів.
2. (У техніці) Підігріти рідину, газ або інше середовище до певної температури за допомогою спеціального пристрою (наприклад, котла).
3. (Розм.) Витратити паливо, енергію на процес обігріву; опалити.
-
отопитися
1. (про воду або іншу рідину) Нагрітися до певної температури, стати теплою або гарячою внаслідок опалення.
2. (переносно, розм.) Добре зігрітися, відчути тепло після перебування на холоді.
-
оторочуватися
1. (про тканину, край одягу тощо) Оздоблюватися оторочкою, обшиватися по краю декоративною смужкою з іншої тканини, хутра, шкіри або іншого матеріалу.
2. (перен., розм.) Оточувати себе кимось або чимось, опинятися в оточенні когось, чогось (часто з відтінком іронії або несхвалення).
-
оторфований
1. (про ґрунт, ділянку) Такий, що містить торф або утворився внаслідок накопичення торфу; заболочений, перетворений на торфовище.
2. (геол., техн.) Такий, що пройшов процес торфування (наприклад, органічні залишки).
3. (перен., рідко) Насичений чимось, набувши певних властивостей у результаті тривалого впливу (наприклад, оторфований аромат вина).
-
оторфованість
Властивість ґрунту або відкладення, що містить значну кількість торфу; ступінь насиченості торфом.
Стан місцевості, що характеризується наявністю торфовищ або сильним заболочуванням з утворенням торфу.