Стан, коли людина втрачає здатність до ясного мислення, сприйняття або реакції; заціпеніння, притупленість розуму та почуттів, часто внаслідок втоми, шоку, сильного переживання або хвороби.
Категорія: О
-
отупіло
1. (про розум, свідомість) втратити гостроту, здатність ясно мислити; стати тупим, притупілим.
2. (про почуття, сприйняття) стати менш виразним, гострим; притупитися.
3. (про людину) впасти в стан в’ялості, бездумності; стати апатичним, байдужим.
-
отупіння
1. Стан різкого зниження розумової активності, сприйняття та реакції на навколишнє, що характеризується загальмованістю, байдужістю та втратою кмітливості; притуплення.
2. (у медицині та психології) Патологічний стан свідомості, близький до оглушення, зі сповільненням психічних процесів, млявістю та порушенням орієнтування.
-
отупіти
1. Втратити здатність гостро мислити, реагувати; стати тупим, нерозумним, безтямним.
2. Стати менш чутливим, втратити гостроту сприйняття (зору, слуху тощо); затертися.
3. Впасти в стан повної байдужості, апатії, втратити життєву енергію; заціпеніти.
-
отупітися
1. Втратити колишню гостроту розуму, здатність швидко мислити та реагувати; стати тупим, нерозумним, притупіти.
2. Впасти в стан повної байдужості, апатії, втратити життєву енергію та емоційну чутливість; заціпеніти (часто від пережитого шоку, втоми, горя).
-
отуплений
1. Який перебуває у стані притупленості, зниження розумової активності, сприйняття або чутливості; приглушений, затьмарений.
2. Який став менш гострим, різким або виразним (про відчуття, почуття, розумові здібності).
3. (У медицині, психології) Який характеризується патологічним зниженням психічної діяльності, сповільненням мислення та емоційних реакцій.
-
отупленість
Стан, коли людина втрачає здатність до ясного мислення, розумового сприйняття або швидкої реакції; притупленість розуму, заціпеніння.
Властивість або якість того, що є притупленим, невиразним, нечутливим (наприклад, про почуття, біль).
-
отуплювати
1. Робити когось тупим, несприйнятливим, притуплювати розумові здібності.
2. Приводити до стану млявості, бездіяльності, апатії; пригнічувати.
3. (переносно) Робити менш гострим, інтенсивним, виразним (про почуття, відчуття тощо).
-
отуплюватися
1. Ставати тупим, втрачати гостроту (про ріжучі предмети, інструменти).
2. Перен. Втрачати колишню гостроту, ясність, чутливість (про розум, почуття, увагу тощо); ставати менш сприйнятливим, притуплятися.
3. Розм. Ставати млявим, сонним, апатичним; впадати у стан заціпеніння, нерозуміння.
-
отупляти
1. Робити когось тупим, несприйнятливим, позбавляти гостроти розуму, кмітливості; притупляти розумові здібності.
2. Приводити до стану млявості, апатії, в’ялості; робити байдужим, нечутливим.
3. (переносно) Робити менш гострим, інтенсивним або виразним; приглушувати, послаблювати (наприклад, про почуття, біль, увагу).