Значення
- (Психологія) –
Стан різкого зниження розумової активності, сприйняття та реакції на навколишнє, що характеризується загальмованістю, байдужістю та втратою кмітливості; притуплення.
- (Медицина) –
(у медицині та психології) Патологічний стан свідомості, близький до оглушення, зі сповільненням психічних процесів, млявістю та порушенням орієнтування.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. отупіння, р. отупіння, д. отупінню, з. отупіння, о. отупінням, м. отупінні, к. отупіння