отупіння

1. Стан різкого зниження розумової активності, сприйняття та реакції на навколишнє, що характеризується загальмованістю, байдужістю та втратою кмітливості; притуплення.

2. (у медицині та психології) Патологічний стан свідомості, близький до оглушення, зі сповільненням психічних процесів, млявістю та порушенням орієнтування.

Приклади:

Приклад 1:
І безмежна скорбота лягла На затвердле сумління, І весь табір мов чаром попав В отупіння й зомління. Одні одним у лиця бліді Поглядали без впину, Мов убійці, що вбили у сні Найдорожчу людину.
— Франко Іван, “Мойсей”